Це є Конституційним?

Конституція є доволі простим та відкритим документом; її легко зрозуміти, й прочитати від початку до кінця за якихось двадцять хвилин. Проте, сьогодні нам постійно вторять, що вона – надскладна і лише ті, хто володіють винятковою юридичною кмітливістю, як наприклад судді та прокурори, можуть її тлумачити. Та, – це не правда.

Конституцію можна було легко зрозуміти одразу після заснування Америки, так як всі учні шкіл, включно із початковими, регулярно складати щорічний письмовий тест на знання змісту Конституції. Усі популярні учнівські книжки включали у себе, написаний у 1828 році Артуром Стенсбурі, Конституційний Катехизм для учнів початкових класів.

Навіть Записки Федераліста, будучи написаними у період між 1787-1788 роками трьома видатними Батьками-Засновниками Джеймсом Медісоном, Александром Гамільтоном та Джоном Джеєм, всією свою сутністю свідчать про простоту Конституції. Наперекір сучасному сприйняттю Конституції, Записки Федераліста не наповнені складними та заплутаними законними аргументами, що свідчать лише про суддівську та прокурорську змогу розуміти Конституцію, і заперечують те, що середньостатистичному фермерові, у 1787 році, варто було купувати окремі випуски місцевих Нью-Йоркських газет, у яких розписувався кожен пункт Конституції та принципи функціонування нового правління.

Незважаючи на те, що учні початкових класів вивчали Конституцію, і що її найбільш зарозумілі аргументи були зрозумілими й пересічному фермеру з Нью-Йорка, сьогодні це надто незвіданий документ. По-правді кажучи, найбільш відомою Поправкою до Конституції є Перша Поправка; проте, лише 1 із 1000 громадян США може перерахувати п’ять її основних гарантій (свобода релігіє сповідання, засобів масової інформації, свобода слова, свобода зібрань, та свобода подання петиції).[1] Громадяни більше не свідомі своєї Конституції; а головним фактором, що подавлює всенародне знання цього документу, виступає прогрес нової юридичної теорії конституційного трактування, яка набуває популярності впродовж останніх десятиліть.

Впродовж перших півтора століття функціонування Конституції, неускладнена філософія, що використовувалася задля її інтерпретації називалась Оригіналізмом (філософія першоджерела), філософією Первинної Мети, або ж Буквалізмом – простою системою віри у те, що Конституція має на увазі те, що в ній і написано. Як Президент Томас Джефферсон пояснював судді Верховного Суду Вільяму Джонсону:

Кожного разу, задаючись питанням тлумачення Конституції, ми повертаємось назад у ті часи, коли вона була прийнятою, пригадуємо дух всенародних дебатів та суперечок, та замість того, щоб гадати, який ж смисл було викинуто, або ж поставлено як суперечливий, підкоряємось найбільш імовірному з усіх, у якому вона видалась. [2]

Тож, згідно із поняттями Оригіналізму (Першоджерела) та Первинної Мети, якщо Конституція голосить, що лише Палата Представників Конгресу Сполучених Штатів може ініціювати підвищення податків, то – це означає, що лише Палата Представників Конгресу Сполучених Штатів може ініціювати підвищення податків: не Президент, не Сенат, не суди, а лише Палата Представників. Все просто! І якщо Перша Поправка до Конституції стверджує, що «Конгрес не має приймати жодного закону, що стосуватиметься встановлення релігії, чи відтак її вільного сповідання» – означає, що лише «Конгресу» заборонено, а не «студенту». Знову ж таки – все просто! Коротко кажучи, Конституція була написана доволі простою англійською мовою, і мала на увазі лише те, що у ній було написано; і її чітка мова разом із шістьма фундаментальними укріпляючими принципами, легко дається до розуміння навіть учневі початкових класів. (Задля детальнішої інформації про шість фундаментальних принципів дивіться статтю Американська Винятковість).

Вищезгаданий підхід Первинної Мети переважав впродовж більшої частини Американської історії, аж до того моменту, коли більш альтернативна система, знана як Жива Конституція, Прагматизм, або ж Позитивізм, була впровадженою. Дана філософія характеризується п’ятьма головними положеннями:

  1. Не існує жодної місії, ані даних Богом стандартів права, а якщо вони і існують то є недоречними у сфері сучасного законодавства.
  2. Так як Бог не є автором законів, ним має бути людина, одним словом – законом є законом лише тому, що найвища інстанція людської влади – держава, сказала, що це закон та спроможна підтримувати його силою.
  3. Так, як людина й суспільство еволюціонують, так і закон має еволюціонувати.
  4. Судді, своїми рішенням, керують еволюцією закону.
  5. Щоб вивчати закон, необхідно звертатись до оригінальних джерел законів – суддівських рішень. [3]

Дана філософія була вперше представлена широкому загалу, коли декан школи права Гарвардського Університету Крістофер Колумбус Лангдел застосував передумову еволюції Дарвіна до юриспруденції. Лангдел аргументував, що відколи людина почала еволюціонувати, відтак має розпочати еволюціонувати і закон, і що саме судді, а не народ мають керувати еволюцією права та Конституції.

Виходячи з того, що безперервні зміни є основним елементом еволюційного підходу, будь-яка думка, будь-яке твердження у встановлених абсолютах громадянства (таких як Невід’ємні Права у Біллі Про Права, або ж Закон Моралі, чи Загальне Право Сьомої Поправки до Конституції) було відхиленим за спрощеною процедурою; єдиними частинами, що зберігались були ті, що визнавались суддями, як такі, що згідно із новою еволюційною філософією володіли «прагматичною» цінністю.

Роско Паунд, професор чотирьох різних шкіл права та декан юридичних факультетів Гарварду та Університету Штату Небраска вніс значну лепту у встановлення цього нового погляду. Він вчив студентів, що право та Конституція мають еволюціонувати задля того, щоб постати у ролі радше суспільної, аніж юридичної сили, і що змога вносити зміни у суспільство має бути відібраною у людей, та відданою в руки не обраних суддів.

Коли студенти, що вчились під покровом даної філософії, згодом ставали працівниками Верховного Суду, швидко намагались перетворити його у більш громадький, аніж юридичний орган. Наприклад: Суддя Джастін Олівер Вендел Голмс молодший проголосив:

Для нас, правомірність закону не може виходити з того факту, що наші предки завжди його дотримувались. Її варто відшукувати у конкретній помочі, яку закон надає для досягнення певної суспільної мети.[4]

Суддя Луї Бранде також спонукав Суд взятися за інновації, стверджуючи:

Якщо вестимемо людей за собою за допомогою одного лиш світла розуму, дозвольмо нашим умам бути сміливими.[5]

Суддя Бенджамін Кардозо, хто відкрито відкидав трансцендентні закони та встановлені права та помилковості, такі як Закон Моралі та Невід’ємні права, також урочисто заявляв:

Якщо існує будь-який закон, який одночасно підтримує і заперечує суверенітет держави, то це не закон, який підлягає до розгляду судді чи адвоката.[6]

Кардозо також виступав за захоплення суддями нової влади – влади, що завжди була забороненою їм Конституцією – влади законодавства. Суддя заявляв:

Я сприймаю закон створений суддею, як одну із існуючих реалій життя.[7]

Більш того, Конституція свідомо відгородила суддів від будь-якої законодавчої ролі, бо ж судді не обираються шляхом голосування; Конституція гарантувала те, що тільки ті, хто напряму звітують перед народом, видаватимуть закони, згідно яких житиме народ. Проте, в епоху Живої Конституції все змінилось. Як стверджував Голова Верховного Суду Чарльз Еванс Г’юз:

Ми живемо згідно із Конституцією, проте – те, чим є Конституція, визначають судді.[8]

Те, що було справді важливим тоді, було не ти тим, що говорила Конституція, а радше тим, що постановляли судді. Коли Ерл Воррен став Головою Верховного Суду, він підтвердив той факт, що: «значення того, що сказано у Конституції має випливати із стандартів пристойності, що еволюціонують, таким чином позначаючи прогрес суспільства, що дозріває». [9]

Так як чітке формулювання тексту Конституції більше не мало значення для суддів Живої Конституції, вони розпочали знищувати багаточисленні, встановленні часом, історичні практики, що до того часу все ще користувались значною підтримкою народу; знищуючи їх, вони гордо визнавали, що вони були першими, хто наважився на це.[10] Говорячи іншими словами, Верховний Суд публічно заявив, що він нарешті досягнув кінцевої точки свої еволюції і більше юридично не зв’язаний історією та Конституцією, а керується лише своїми бажаннями та програмами.

Як вже було зазначено, рушійною силою цих змін було теорія еволюції, що у своїй основі мала положення, що людина постійно еволюціонує, то ж і все, що її оточує також має видозмінюватись, щоб не відставати від темпу. Відповідно, минулі способи дій мали замінитись новими.

Сьогодні, багато людей помилково вірять, що еволюція здебільшого є предметом наукових дебатів, але це не так; насправді йдеться про дебати світового масштабу. Навіть прокурор, Кларенс Дерроу, що представляв сторону еволюції у відомому судовому процесі Штату Теннессі проти Джона Томаса Скоупса, що більш відомий, як Мавпячі Процеси, визнав, що він обговорював справу як «смертельну битву між двома цивілізаціями». [11]

Таким чином, коли еволюційній погляди застосовуються до закону, з цього випливає Жива Конституція. А якщо ж говорити про її застосунок у сфері освіти загалом, все закінчується тим, що постійно випробовуються нові методики навчання, попри те, що старі методики все ще добре справляються із своїми завданнями. Наприклад, іменем «прогресу» та «змін», традиційні «старі» методи викладання математики, що підрозумівали запам’ятовування математичних таблиць, були відкинутими та заміненими «новою» математикою. Один із Сенаторів Сполучених Штатів доповів про результати:

В місті Пало Альто, штат Каліфорнія, учні державної школи, що вивчали математику впали у рівнях своєї успішності із 86-го перцентилю до 56-го; і це тільки впродовж першого року навчання. Ця жахлива книга з «нової» математики, обсягом 812 сторінок, очевидно – не в змозі, навчити того, що може відповідна Японська книга обсягом у 200 сторінок. 80 – саме таким є середній стандартний бал з математики у Японії, в той час як у Сполучених Штатах цей показник заледве сягає відмітки у 52 бали.[12]

Те ж саме трапилось із старими методиками навчання англійської мови. Базуючись на тому, що загальноприйняті вправи та способи тренування мовних навичок були нудними для учнів та студентів та потребували видозмін, меоди схематичної подачі речень та традиційної граматики були відкинутими. Як результат, станом на сьогодні, лише одна третя студентів може писати професійною, експертною англійською на рівні proficiency С2, та лише два відсотки можуть писати на рівні advanced C1, що є розвиненим знанням мови.[13]

Професіональні вчителі читання також вимагали, щоб стара традиційна система вивчення звуків була відкинутою та заміненою чимось більш свіжим та новим, наприклад, – методикою вивчення мови як неподільної структури, що передбачає вивчення не окремих звуків, а цілих текстів. Результати умпішності читання одразу ж впали; і в грамотності, в якій Америка колись була першою у світі, опинилась на 26-тій позиції.[14] По-правді кажучи, результати падали так швидко і так низько, що Управління з питань Освіти штату Каліфорнія прийняло рішення повернутись до системи вивчення фонетики та акустики, яке одна із національних газет назвала «радикальним кроком» повернення до старих-добрих методів.[15]

Так як революція націлена на те, щоб залишите минуле позаду, навчальним предметом, що піддався найбільшому впливу була історія. Фінальним рішенням було те, що, якщо минуле і так не є доречним сьогодні, тоді і вивчення історії є простою тратою часу. Відповідно, декілька штатів прийняли постанову, яку тепер класифікують як Модель Двадцятого Століття, яка передбачала навчання учнів старших класів лише того, що трапилось починаючи з 1900-го і дальше.[16] А щодо елітних коледжів та університетів, які щорічно визначались журналом Ю.Ес. Ньюс енд Ворлд Ріпорт, жоден, ні однісінький коледж, чи університет не вимагав вивчення жодної із програм Американської історії як передумови успішного закінчення навчального закладу.[17]

Поняття Живої Конституції, що «еволюціонує» задля того, щоб тримати нас у згоді із потребами суспільства звучить доволі привабливо, але при такому підході, еліта, що не вибирається народом, приймає рішення за всіх інших, накладаючи їхні персональні погляди та програми дій на громаду, штат, або ж цілу націю. У відповідності до підходу Первинної Мети, внесення змін до суспільства є повністю підконтрольне самим людям, а Конституція створює підґрунтя для своєї ж «еволюції» шляхом внесення поправок до Конституції; жодна із конституційних поправок не може набути чинності, перш ніж вона буде схваленою самим народом. Саме таким є конституційний процес, що триває вже понад два століття, в якому саме народ є при владі. Як стверджував Семюел Адамс:

Самі ж люди володіють беззаперечним, невід’ємним та непорушним правом встановлювати владу а також цілком реформувати та змінювати її, якщо рівні їхнього захисту, безпеки, процвітання та щастя цього вимагають. А федеральна Конституція, у відповідності до устрою прописаного у ній (Стаття 5), у декількох своїх частинах, уже пройшла крізь відповідні поправки, які із суспільного досвіду визнавались необхідними.[18]

Джордж Вашингтон у його “Прощальному Звернені”, застерігав Американців про необхідність строго дотримуватись наведеного нижче методу зміни значення Конституції:

Якщо, на думку людей, розподілення, або ж видозміна конституційної влади, у будь-якому сенсі, вважатиметься неправильною, нехай вона буде виправленою, шляхом внесення поправки, що передбачений Конституцією. Проте, нехай не буде жодної зміни, чи узурпації, бо ж… це є звичною зброєю для знищення уряду віьного народу.[19]

Справжня небезпека Живої Конституції полягає не в тому, що соціальні корективи є необхідними, а радше в тому, що вони виконуються необраними народом та безвідповідальними особами, чиї особисті цінності зовсім не відображають тих, що прописані в Акті “Ми — Народ” 2004 року та в преамбулі до Конституції.

Якщо доля еволюції суспільства залишатиметься в руках народу, де їй і місце, то сучасна Америка все ще збереже те, що було знищено Судами впродовж десятиліть. Наприклад, результати все-національних опитувань регулярно свідчать про те, що три четверті цілої нації все ще схвалюють добровільні молитви у школах; [20] дві третіх населення не визнають одностатевих шлюбів; [21] три четверті протистоять абортам-на-вимогу; [22] та інше.

Час настав, щоб люди заново здобули своє право голосу, відкинувши принципи Живої Конституції та повернувшись до філософії Первинної Мети, таким чином забрали владу з рук необраних народом (а відтак і не відповідальних), та повернули її у руки тих, хто буде обранцями народу (а відтак відповідальними). Щоб це трапилось необхідні дві речі.

По-перше, слідуйте порадам Батька-Засновника Джона Джея, першого Голови Верховного Суду Сполучених Штатів, який перестерігав:

Кожен житель, кожного штату, повинен старанно читати і вивчати конституцію своєї країни… знаючи свої права, вони швидше розумітимуть, коли їх порушили та будуть краще підготовленими до того, щоб захищати та відстоювати їх.[23]

Тож, перш за все, прочитайте Конституцію, що займе у вас лише двадцять хвилин. Проте, також вивчіть та знайте хоча б одне із, написаних сучасною мовою, видань Записок Федераліста (наприклад Первинний Аргумент), щоб ви повністю розуміли про що йдеться у кожному пункті.

По-друге, використайте юридичну силу виборчих урн задля того, щоб усунути прибічників Живої Конституції. Як стверджував Джордж Вашингтон:

Влада, згідно із Конституцією, завжди буде належати народу. Вона довіряється представникам, що будуть вибрані лише народом, лише на певний період часу та з певною чіткою метою; і коли б вона не здійснювалась наперекір інтересам народу, або ж у не відповідності до його побажань, слуги народу можуть, та безсумнівно будуть зняті з посад. [24]

Нам треба обирати осіб, які діятимуть згідно із первинною метою Конституції. Нам перш за все необхідно впевнитись, що президент, губернатори, сенатори, та представники, яких ми обираємо, підтримують філософію Первинної Мети, а по-друге, що вони використовуватимуть свої повноваження, щоб повернути контроль над суддями та необраними народом посадових осіб, усуваючи тих, хто ігнорує, або ж узурпує Конституцію.

Слідуючи цим двом крокам — знанню Конституції та голосуванням у відповідності до неї — Американська конституційна республіка буде повністю відновленою.


[1]           “Simpsons Outpace U. S. Constitution,” cbsnews.com, March 1, 2006 (at: http://www.cbsnews.com/stories/2006/03/01/politics/main1356854.shtml?cmp=EM8705); “D’oh! More know Simpsons than Constitution,” msnbc.com, March 1, 2006 (at: http://www.msnbc.msn.com/id/11611015/#.T8-Kbr_R1y4).

[2]           Thomas Jefferson, Memoir, Correspondence, and Miscellanies, Thomas Jefferson Randolph, editor (Boston: Gray and Bowen, 1830), Vol. IV, p. 373, to Judge William Johnson on June 12, 1823.

[3]           John Eidsmoe, Christianity and the Constitution (Michigan: Baker Book House, 1987), p. 394.

[4]           Oliver Wendell Holmes, Collected Legal Papers (New York: Harcourt, Brace and Howe, 1920), p. 225, “The Law in Science – Science in Law.”

[5]           New State Ice Company v. Liebmann, 285 U.S. 262, 311 (1932) (Louis Brandeis, J., dissenting).

[6]           Benjamin Cardozo, The Growth of the Law (New Haven: Yale University Press, 1924), p. 49.

[7]           Benjamin Cardozo, The Nature of the Judicial Process (New Haven: Yale University Press, 1921), p. 10.

[8]           Charles Evans Hughes, The Autobiographical Notes of Charles Evans Hughes, David J. Danelski, editor (Cambridge: Harvard University Press, 1973), p. 144, speech at Elmira on May 3, 1907.

[9]           Trop v. Dulles, 356 U.S. 86, 101 (1958).

[10]          See, for example, Abington v. Schempp, 374 U.S. 203, 220-221 (1963).

[11]          John Thomas Scopes, The World’s Most Famous Court Trial: Tennessee Evolution Case (Cincinnati: National Book Company, 1925), p. 74, Clarence Darrow, July 13, 1925.

[12]          “Congressional Record: 105th Congress (1997-1998),” Library of Congress, Sen. Robert Byrd, “A Failure to Produce Better Students,” June 9, 1997.

[13]          D. Salahu-Din, H. Persky, and J. Miller, “The Nation’s Report Card: Writing 2007,” National Center for Education Statistics, 2008, p. 9 (at: http://nces.ed.gov/nationsreportcard/pdf/main2007/2008468.pdf).

[14]          “Education: Literacy (total population),” NationMaster.com (at: http://www.nationmaster.com/graph-T/edu_lit_tot_pop&int=-1) (accessed on January 27, 2004).

[15]          Diana Jean Schemo, “California Leads Chorus of Sounded-Out Syllables,” New York Times, February 9, 2002 (at: http://www.nytimes.com/2002/02/09/education/09PHON.html).

[16]          Sheldon and Jeremy Stern, “The State of State U. S. History Standards in 2011,” Thomas Fordham Institute, February 2011 (at: http://www.edexcellencemedia.net/publications/2011/20110216_SOSHS/SOSS_History_FINAL.pdf), These findings are based on the published scope and sequence of history standards for the various states. States that require high school students to learn only from 1900 forward include California, Connecticut, Nevada, North Dakota, Oregon, and Washington. States that require high school students to learn from Reconstruction (i.e., 1876) forward include Colorado, Delaware, Florida, Hawaii, Indiana, Kansas, Kentucky, Louisiana, Maryland, Michigan, Missouri, New Mexico, Ohio, South Dakota, Tennessee, Texas, and Utah.

[17]          “Losing America’s Memory: Historical Illiteracy in the 21st Century,” American Council of Trustees and Alumni, August 4, 2003 (at: https://www.goacta.org/publications/downloads/LosingAmerica%27sMemory.pdf). This report charged that 55 colleges and universities, including the most prestigious, have no U. S. history requirement, and only a fifth of colleges require courses in history at all.

[18]          Samuel Adams, The Writings of Samuel Adams, Harry Alonzo Cushing, editor (New York: G. P. Putnam’s Sons, 1908), Vol. IV, p. 388, to the Legislature of Massachusetts on January 19, 1796.

[19]          George Washington, Address of George Washington, President of the United States and Late Commander in Chief of the American Army, to the People of the United States Preparatory to His Declination (Baltimore: Christopher Jackson, 1796), p. 22.

[20]          David W. Moore, “Public Favors Voluntary Prayer for Public Schools,” Gallup, August 26, 2005 (at: http://www.gallup.com/poll/18136/Public-Favors-Voluntary-Prayer-Public-Schools.aspx).

[21]          “Marriage,” Gallup (at: http://www.gallup.com/poll/117328/marriage.aspx) (accessed June 5, 2012). “List of U.S. state constitutional amendments banning same-sex unions by type,” Wikipedia (at: http://en.wikipedia.org/wiki/List_of_U.S._state_constitutional_amendments_banning_same-sex_unions_by_type) (accessed on June 8, 2012), list of states banning same sex-marriage include: Alaska with 68% voter approval; Nevada with 69.6% and 67.1% voter approval (Nevada law requires a constitutional amendment to be passed in consecutive elections); Mississippi, 86%; Missouri, 72%; Montana, 67%; Oregon, 57%; Colorado, 56%; Tennessee, 81%; Arizona, 56%; California, 52%; Nebraska, 70%; Arkansas, 75%; Georgia, 76%; Kentucky, 75%; Louisiana, 78%; North Dakota, 73%; Ohio, 62%; Oklahoma, 76%; Utah, 66%; Kansas, 70%; Texas, 76%; Alabama, 81%; Idaho, 63%; South Carolina, 78%; South Dakota, 52%; Wisconsin, 52%; Florida, 62%; North Carolina, 61%; Michigan, 59%; Virginia, 57%; etc. The average approval percentage is above two-thirds.

[22]          “Abortion,” Gallup (at: http://www.gallup.com/poll/1576/abortion.aspx) (accessed June 5, 2012).

[23]          John Jay, The Correspondence and Public Papers of John Jay, Henry P. Johnston, editor (New York: G. P. Putnam’s Sons, 1890), Vol. I, pp. 163-164, from his Charge to the Grand Jury of Ulster County, September 9, 1777.

[24]          George Washington, The Writings of George Washington, Jared Sparks, editor (Boston: Russell, Odiorne and Metcalf, 1835), Vol. IX, p. 279, to Bushrod Washington on November 10, 1787.