Есе 490-У

490-У

 

“Чому Україні потрібна нова Конституція? А чи потрібна Україні нова Конституція? Якщо так, чи саме зараз вона нам так необхідна?

Сьогодні, вже будучи формально незалежною державою Україна, як держава та Україна, як суспільство, зіштовхнулася з проблемами, які переживають усі молоді держави, які тільки вибороли свою незалежність. В 1991 році вона нам далася абсолютно легко та несподівано, хоча тисячі наших пращурів навіть віддавши життя на благо майбутньої незалежної країни, так і не досягли омріяної незалежності. Мова не йде, про те, що ми її не заслуговували/ємо, – ні, говоримо лише про те, що ми не були готові. В 1996 році прийняли Конституцію. Збалансовану, чітку, концептуально сформовану, написану юристами-професіоналами, визнану однією з кращих конституцій світу. Продовжувати возвеличування тексту можна далі, але він не став Конституцією. Бо ми знову таки не були готові.

Не зважаючи на глибокий суспільний резонанс, не будемо торкатися тем децентралізації, мовної політики, форми правління, організації будь-якої з гілок влади, оскільки ці питання стосуються саме змісту Конституції, а їх варто залишити виключно фахівцям.  Єдине, що зауважимо, що ці питання прийняттям нового тексту Конституції не вирішаться, оскільки вони потребують прийняттям ланки системоустворюючих конституційних законів, що в свою чергу врегулюють ці відносини.

В Сполучених Штатах Америки, що визнані світовим взірцем демократії, було лише 27 поправок до Конституції. Американці, як мудра нація, мають повагу до своєї Конституції та не вносять зміни до неї при будь-якій новій владі, що може слугувати маятником для нас. Але, заради справедливості зазначимо, що більшість з усіх поправок були внесені в перші роки після прийняття  Конституції, що теж дуже нагадує нашу ситуацію.

Конституцію в теорії права називають «законом законів» , «основним державним документом»,  «законом законів» тощо. Не вдаючись в подробиці конституційного права, зупинимося на тому, що Конституція врегульовує відносини, що складаються  між державою та суспільством та має вищу юридичну силу. На жаль, задекларовані  правові положення Конституції де факто не мають вищої юридичної сили. На жаль, де факто вони не є нормами прямої дії. На жаль, норми Конституції лише задекларовані на папері дев’ятнадцятирічної давності та пошарпані шматованими змінами 2004 та 2010 років. Занадто багато «на жаль» для Основного закону України.

Прийняття нової Конституції не вирішить усіх проблем країни, від цього жити простіше не стане, то чи потрібно її змінювати? Чи є зміна Конституції першочерговим питанням в умовах кризи та агресії з боку Російської Федерації?

Безумовно, поставлені питання є складними, неоднозначними та будуть збирати неодноразові публічні дискусії. Але, щоб відповісти на них, хотілося б повернутися до того, що Конституція саме регулює Конституція. Вона є не стільки основним державним документом, скільки основним законом суспільства, суспільним договором. Ідея в тому, щоб суспільство визначило певні правила, за якими вони в подальшому будуть існувати. Це основне завдання Конституції.

Сьогодні ми не такі як були в 1991 році, не такі, як в 2004 році і навіть не такі як в недавньому 2010 році. Багато, що змінилося, і в першу чергу в свідомості людей, всередині самого суспільства. Ми інші. Сьогодні ми готові бути незалежними. І новому суспільству потрібні нові правила для існування, новий суспільний договір, нова Конституція.

В 2014 році на Майдані незалежності народом України було реалізовано право на революцію. Ми реалізували своє природне право на спротив свавіллю влади та вийшли в нову епоху. За це право ми заплатили сотнями життів та продовжуємо платити донині .Ця епоха буде не менш тернистою. Саме для того щоб пройти всі ці тернії лих та незгод, нам потрібен новий суспільний договір суспільства та влади, задля довіри. Тільки таким чином ми зможемо зберегти омріяну незалежність та створити могутню європейську країну.

Також важливим є не тільки текст майбутньої Конституції, але механізм її прийняття. Зараз не говоримо, про дотримання всіх юридичних приписів, а говоримо лише про діалог між владою та суспільством. Наявність двостороннього зв’язку дасть можливість владі провести необхідні зміни, а суспільству зрозуміти їх кінцеву мету та донести свою точку зору до влади. Цей механізм нами був придуманий давно та має назву «віче».  Прийнявши нову Конституцію саме таким чином , ми максимально нівелюємо глибоку прірву між державою та суспільство, оскільки приймемо нове, спільне рішення про наше майбутнє.

Нам потрібна нова Конституція, хоча б заради того, щоб відповідальність за її прийняття лежала на нас, а не на попередніх поколіннях. Щоб взявши на себе певні зобов’язання, та наділивши владу повноваженнями ми змогли рухатися в краще майбутнє, якого ми заслуговуємо.”