Есе 379-У

379-У

Реалії українського сьогодення характеризуються наявністю глибокої кризи у політичній, економічній, соціальній та етнополітичній сферах. «Не слід латати дірки в потопаючому судні», необхідно докорінно змінити систему державного управління, принципи і засади діяльності та формування державних органів,  порядок конституційного контролю. Для такого тотального перезавантаження необхідно не змінювати, а створити нову систему, основою для якої буде  новостворена, а не змінена Конституція. Нова Конституція має стати новою точкою відліку у розвитку державотворчих процесів. Конституцію 1996 року можна порівняти зі старенькою бабусею, яку вже давно потрібно відправити на цвинтар.

Сьогоднішня система влади дискредитувала себе і не здатна якісно виконувати власні функції. Згідно дослідження, проведеного Агентством США з міжнародного розвитку, рівень довіри населення до органів міліції становить 8%, органів прокуратури – 8%, судової влади – 5%. Це свідчить про те, що органи, які повинні захищати права людини, повністю втратили довіру населення, вони стають «спущеною шиною» на дорозі до правової та демократичної держави.

Крім того, суспільство визнало договір, який воно уклало з владою, недійсним. Це означає, що народ  незацікавлений у його виконанні, тому потрібно укласти новий договір, який буде відображати істинну волю обох сторін, коли і держава, і суспільство зацікавлені у його виконанні. Потрібно знайти розумний компроміс між різними соціальними верствами населення та політичними групами. Я думаю, що проблема полягає у тому, що втрата довіри населення до владних органів призводить до деформації правосвідомості громадян. Вони не сприймають авторитету владних структур, відповідно і правових норм, що закріплюють владні повноваження цих органів, як результат маємо пряму зневагу до права.

Зараз Конституція стає причиною політичних конфліктів та суперечок, більше не є стабілізуючим чинником соціально-економічних процесів. Правосвідомість населення не встигає за духовними ідеалами Конституції, народ не розуміє істинну цінність свободи і з легкістю обмінює її на добробут. Більше того, в більшості народ не розуміє основні принципи та засади демократії, значення свободи, рівності можливостей, верховенства права тощо. Це свідчить про низький рівень правової культури і держава не бажає його підвищувати, так як підвищення рівня правової культури може призвести до змін, які негативно оцінюються системою діючої влади. Таким чином, це породжує консерватизм у його негативному значенні.

Єдиний шлях для того, щоб вийти з кризи − прийняття нової Конституції та побудова на основі неї якісної системи владних органів. Слід зазначити, що ЗУ «Про всеукраїнський референдум» від 06.11.2012 визначає, що народ має право на прийняття нової Конституції на всеукраїнському референдумі. Тому механізм її прийняття вже прописаний в законодавстві.

Система державних органів потребує перебудови, що проявляється у перерозподілі повноважень, створенні нових та ліквідації старих органів. Пріоритетним вектором реформування нашої держави є питання децентралізації. Зміни мають починатися із Верховної Ради. Я підтримую ідею двопалатного парламенту у складі унітарної України, коли одна з палат якого, представляла б інтереси регіонів і сприяла б їх реалізації. Нова палата мала б повноваження займатися кадровою політикою, стала б додатковим механізмом стримування і противаг, чинником стабілізації ситуації в країні.

Крім того, по-перше, потрібно реформувати органи внутрішніх справ, пріоритетний напрямок – зміна критеріїв набору задля того, щоб до лав правоохоронних органів потрапляли професіонали, а не «випадкові люди». Нові критерії та вимоги до правоохоронців зможуть відновити довіру населення.  Це саме стосується і прокуратури, реформу якої вже розпочато, зокрема це проявляється у перерозподілі повноважень, зміні та посиленні критеріїв,вимог до займання посади.

По-друге, нам слід зайнятися реформуванням судової системи, що полягає у люстрації суддів, встановленні прозорої системи відбору на посаду судді.

По-третє, я пропоную закріпити на конституційному рівні заходи та шляхи боротьби з корупцією, визначити органи, відповідальні за реалізацію антикорупційної програми та механізми запобігання корупційним схемам. Слід зауважити, що основні вектори реформування мають бути закріплені у Конституції і мають визначати основні засади українського законодавства у цих напрямках. Законодавство ж має базуватися на принципах та засадах, що визначені в Конституції.

По-четверте, Конституцію слід доповнити правом народу на повстання. Так, в Декларації незалежності США це є не просто правом, а обов’язком громадян, це положення закріплено в Конституції Естонії, Чехії, Словаччини, Німеччини, Литви, Греції, Португалії тощо. Право на демократичне постання є важелем впливу на владу, стимулом до врахування народних інтересів державними органами.

Тому можна зробити висновок, що Конституція 1996 року перестала бути суспільним договором між народом та державою, вона більше не враховує інтереси суспільства. Державний лад та органи держави втратили довіру народу, країна потребує змін. Нова Конституція дасть змогу укласти новий договір, визначити нові «правила гри», обов’язкові для «усіх гравців», тому що сьогоднішня ситуація в країні є критичною. Держава потребує нового механізму регламентації суспільних відносин – перезавантаження, відправною точкою якого, стане прийняття нової Конституції. Потрібно відправити  «стареньку» на відпочинок, дати дорогу молодій, енергійній Конституції, що відповідає вимогам часу.