– Есе 346-Ш

346-Ш

Чому Україні потрібна нова конституція?

Коли існує держава, то в неї є закони, які повинні дотримувати усі громадяни. Наша країна не виняток, вона також має свої закони, котрі зібрано до купи й названо конституцією(лат. constitutio — установлення, устрій, порядок).

Відповідаючи на питання «Чому Україні потрібна нова конституція?» не можна не звернутися до історії самої конституції. Історія України таїть у собі багато злетів та падінь, історія нашої конституції не менш різноманітна. Так у вигнанні, на теренах Османської імперії біля Дністра, на зборах козацтва, 5(16) квітня 1710 року було підписано договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська, який визначав права й обов’язки усіх членів Війська. Він складався з 16 статей й преамбули та називався «Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького». Таким чином з’явилась одна з перших у Європі, та перша українська конституція. На жаль вона не набула чинності.

Наступницею стала Конституція Української Народної Республіки. 29 квітня 1918 року, під тиском  окупаційних сил Німеччини та Росії, Центральна Рада затвердила її положення, але в той же день вона завершила своє існування разом зі своєю засновницею. Конституція УНР складалася з 83 статей, об’єднаних у 8 розділів та мала підзаголовок – «Статут про державний устрій, права і вольності УНР»

Третім, непростим етапом історії української конституції став устрій Радянського Союзу. Відтак намагаючись захопити Україну, він створив свій порядок. Запровадивши свою конституцію 10 березня 1919 р., лише через рік  Радянський Союз зміг втілити свій Основний закон в життя. За період влади СРСР змінилося 4 конституції, включно з конституцією від 10 березня 1919 р..

Лише через довгі 70 років Верховна Рада України в 1990 році прийняла Декларацію про державний суверенітет. Проголошення 24 серпня 1991 р. Акта про незалежність України створило негайну потребу в створенні Конституції України. Конституційний процес розпочався з винесення на всенародне та громадське обговорення 1992-1993 рр. двох варіантів конституції, але їх постигла невдача. Люди, які безкомпромісно хотіли зберегти радянську систему остаточно загальмували створення Основного закону. Між загостреними відносинами гілками влади потрібен був компроміс. Ним став узгоджений Конституційний договір, схвалений Верховною Радою 8 червня 1995 р.. Всупереч певним недолікам, цей документ створив умови для активізації конституційного процесу. Дискусії щодо Основного закону розгорнулися з новою силою. Відтак після подолання спірних питань, Всеукраїнським референдумом, 28 червня 1996 р. було прийнято Конституцію України. Конституційний процес закінчився.

Маючи на увазі увесь досвід історії нашої країни та як створювався основний закон нам просто необхідні рішучі дії не з боку редагування, а з боку створення нової конституції. Одним з перших прикладів потреби написання нової Конституції України – це занадто складний зміст для звичайних громадян, вона повинна бути доступною навіть для учнів середніх класів та бути більш конкретною для усього її тексту.

Не менш актуальним нахилом до змін є корупція в нашій країні, на мою думку чіткий розподіл влади між громадами, який названо децентралізацією, та передання певних повноважень до органів іншої структурної одиниці вирішить проблему з хабарництвом. Але це питання не вирішить законопроект до дійсної конституції, лише написання усе з білого аркуша зможе усунути цю хворобу.

Сучасний Основний закон України був написаний частково людьми позиція котрих була проти української самостійності, висновком є те що в нашій конституції є статті котрі не допрацьовані або взагалі були викреслені чи перероблені на користь радянських політиків. Ми живемо за законами, котрі створили люди, наслідувачі яких влаштували неназвану війну на Донбасі та незаконно анексували Крим. Не є це поводом до висічення на сторінках нашої історії нової конституції?

Найголовніша реформа повинна відбутися у нашій свідомості. Ця зміна повинна дати чітку, неухильну, думку, що саме людина володіє беззаперечним, невід’ємним та непорушним правом встановлювати владу, а також реформувати та змінювати її, якщо рівень людського життя цього вимагає. Внесення змін до суспільства є повністю підконтрольним самим людям і жодна конституційна правка не може набути чинності, перш ніж вона не буде схвалена народом.

Як порадив Перший Голова Верховного Суду Сполучених Штатів для свого народу:

«Кожен громадянин повинен старанно вивчати конституцію своєї країни… знаючи свої права, можна швидше зрозуміти, коли їх порушили та бути краще підготовленим до того, щоб захищати та відстоювати їх».

Час настав для того, щоб змінитися на краще та створити нову, сильну, демократичну  країну, де не буде непотрібних людей, де усі зможуть знайти своє місце, коли кожен буде поважати свої та чужі права й закони. І я вірю, що ми подолаємо усі перешкоди на нашому шляху до поставленої мети.  Нам лише треба звернутися до себе і запам’ятати «Від мене залежить те, що буде завтра». Ось чому нам потрібна нова конституція, бо без неї наші руки будуть зав’язані.

Слава Україні.