Есе 345-У

345-У

Роль конституції в житті народу настільки велика, що можна сміливо стверджувати: вади народу або його чесноти однаково відображаються в конституції, консервуються нею і в подальшому відтворюються в наступних поколіннях цього народу.

Якби конституція могла говорити, то ми, без сумніву, почули б її заклик: твори своє майбутнє, будуючи і захищаючи свою конституцію. Ще давні греки, наголошуючи на очевидному зв’язку між добробутом народу й відповідними законами, стверджували, що за свої закони народ має битися, як за міський мур. Коли в 1787 році після завершення роботи Філадельфійського Конвенту одного з батьків Конституції США Бенджаміна Франкліна (1706–1790) запитали: «То що у нас тепер — республіка чи монархія?», він відповів: «Республіка, якщо ви її вбережете».

У житті суспільства, держави конституція відіграє особливу роль. Конституція (від лат. constitutio — установлення) — особливий юридичний документ, основний закон держави, що має найвищу юридичну силу. Конституція є «багатовимірним» об’єктом і безпосередньо впливає на всі сторони життя суспільства і держави.

Перші уявлення про конституцію склалися ще в Стародавній Греції (зокрема, цим займався Аристотель) і були пов’язані з питаннями про раціональний устрій державної влади відповідно до понять демократії та справедливості. Найбільш ранні конституційні акти або конституції в сучасному розумінні цього слова з’явилися в XVII–XVIII ст. в США і Європі, коли ідеї епохи Просвітництва про вищу цінність особистих прав і свобод громадянина логічно вилилися в уявлення про необхідність обмеження абсолютної влади й підпорядкування її певним правилам. Сукупність цих поглядів лежить в основі філософської та політичної концепції конституціоналізму.

Перша писана Конституція з’явилася в 1787 р. в США. 3 травня 1791 р. було прийнято Конституцію Польщі (вона вважається найстарішою в Європі), а у вересні 1791-го — Конституцію Франції.

Що таке Конституція для кожного з нас? Це — шлях у цивілізований світ. Україні завжди був притаманний демократичний республіканський устрій (його успадкували від народної ментальності державні структури війська Запорозького та Гетьманщини). Такий устрій відкривав неабиякі можливості для розвитку нації. У Конституції, розробленої ще за гетьмана Пилипа Орлика, демократія була основним принципом. І хоча цю Конституцію не було втілено в життя, не надано їй сили Закону, вона є унікальним історичним документом, цінною пам’яткою правової культури України.

Чому саме в суспільстві й державі такого великого значення набуває конституція, чому саме її прийняттям зумовлені становлення держави, її належність до сім’ї цивілізованих демократичних країн, активізація міжнародних відносин?

Насамперед прийняття конституції свідчить про досягнення державою певної стабільності у суспільстві. Адже саме цей процес, як правило, зумовлюється переходом суспільства від одного якісного стану до іншого, зокрема, як це відбувається в Україні — результатом зміни суспільного устрою стало формування громадянського суспільства і демократичної, соціальної правової держави.

Але історичні передумови прийняття конституції не вичерпують усіх аргументів щодо її значення як основного закону. Найбільш вагомим аргументом є сам зміст конституції, ті важливі положення і норми, які в ній закріплено. Адже кожна людина хоче, щоб її рідна країна піклувалася про неї та забезпечувала не тільки законодавчою базою, а й функціонуванням цієї бази у реальному повсякденні.

Правознавці розрізняють конституцію юридичну і фактичну.

Юридична конституція — це належний, встановлений принципами і нормами чинної конституції порядок. Фактична конституція — це реально існуюча система суспільних відносин та інститутів, «матеріалізований» Основний закон.

У період революцій і глибоких суспільно-політичних модернізацій, коли трансформується або повністю руйнується колишня система суспільно-політичних відносин та інститутів, юридичні конституції починають стрімко застарівати і вже не можуть справляти регулювальний вплив на суспільство, слугувати основою згоди та стабільності. Навіть більше — не тільки окремі норми, а й сама конституція в цілому можуть ставати приводом для політичних розбіжностей і конфліктів.

Коли спостерігається сильний розрив, дисбаланс фактичної  і юридичної конституції, говорять про конституційну кризу, що означає неможливість подальшого нормального функціонування конституційної системи без радикальної зміни та оновлення всіх її інституцій. Виходом в такій ситуації є створення нової конституційної системи, основою якої повинен стати оновлений Основний закон, здатний привести у відповідність юридичну і фактичну конституції, припинити дестабілізацію і руйнування суспільства.

Невідповідність юридичної та фактичної конституції може виникнути не тільки внаслідок випереджальної трансформації суспільства, а й в результаті втілення в життя норм чинного Основного закону.

Юридична конституція — це документ, який приписує те, що повинно бути. Проте під час практичної реалізації норм юридичної конституції виникають нові інститути, складається практика та звичаї взаємин між ними, приймаються різні правові акти, що розвивають, доповнюють і навіть змінюють конституційні приписи. У результаті на практиці може скластися такий порядок здійснення державної влади, що суттєво відрізняється від моделі, викладеної в юридичній конституції.

Попри те, що політичні та соціально-економічні реформи почалися в Україні більше двох десятиліть тому, масштабну трансформацію ще не завершено. Більше того, настав новий етап модернізації країни. Оскільки мова йде про глибоку зміну самих принципів, на яких ґрунтується устрій держави і суспільства, то конституційне право сьогодні об’єктивно опиняється на передньому краї суспільно-політичних процесів сучасності.

Проблематику реформування Конституції не можна звести лише до питань правотворчої процедури, спрямованої на перегляд цього основоположного акта або внесення до нього поправок. Конституційна реформа, будучи політико-правовим процесом, покликана виражати прийняту суспільством модель регулювання найбільш значущих суспільних відносин.

Передбачуваний результат проведення конституційних перетворень має визначатися у вигляді мети, що виражає цінності суспільства і буде закріплена державою в програмних документах.