– Есе 328-Ш

328-Ш

 

Мало хто з нас замислюється над тим, чому в багатьох країнах День Конституції є шанованим національним святом. В Україні цей день припадає на 28 червня, отже більшість дорослих просто насолоджується зайвим літнім вихідним. Однак, якщо уявити, що для держави, як і для людини, найважливішим святом є її день народження, тобто День Незалежності, то Конституція – це обґрунтування самого її існування. Цінності, соціальні ролі та орієнтири, за якими державний корабель курсує морем цивілізації, – усе це повинно відображатися в основному Законі. Проте і без казусів не обходиться: одне з найбільш уживаних на сьогоднішній день у США слів – “демократія” – жодного разу не зустрічається в Конституції Сполучених Штатів 1787 року. Я вважаю цей факт дотепним нагадуванням, що Конституція – це грунт, з якого виростає державність. А у випадку Великобританії, навіть відсутність задокументованої конституції визначає вирішальну роль традицій у законодавчому процесі.

Наша країна хоч і молода, але певні державницькі традиції також має. Досить популярно зараз говорити про одну із перших європейських “конституцій”-  договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська. Документ, підписаний на чужині, залишився в історії спробою започаткувати ліберальний підхід до державного управління. Без жодних перебільшень це був революційний підхід для початку 18-го сторіччя.

Однак початком складного конституційного процесу стало ухвалення Конституції Української Народної Республіки у 1918 році  і практично негайне її скасування гетьманом Павлом Скоропадським. У певній мірі це відображає історичну традицію нехтування законами, виданими попередниками, яку сповідує не одне покоління українських законотворців. Тому одна з відповідей на складне запитання у темі цього есе – чому Україні потрібна нова Конституція? – на мою думку, звучить так: внесення змін до основного закону – процес незворотній та зумовлений зміною політичного курсу. Адже Конституція – це ніби своєрідний чат, у якому влада спілкується крізь десятиліття.

Проте найвагоміша причина для зміни головного документу України – це зміни всередині держави, найперше – всередині нашого суспільства. Конституція є усього лише законним продовженням народу, документальним свідченням його спроможності утворити окрему державу. На жаль, ми не завжди витримуємо це випробовування. Я вважаю, кожен громадянин повинен мати свободу вираження своїх поглядів та бути готовим нести повну відповідальність за свої вчинки. Так я розумію принципи децентралізації, які ляжуть в основу нової Конституції.

Насправді дивно чути про децентралізацію, коли живеш на Дніпропетровщині: ми ж і попередній курс на консолідацію ледве втримали. Тому я вважаю, що будь-яке економічне роз’єднання повинно компенсуватися культурним зближенням. Будь-яку біду можна пережити тільки разом. Тепер ми це точно знаємо.

Я думаю, Україні потрібна нова Конституція, яка б спиралася на європейський, а не радянський досвід, а головне – відображала потреби українського суспільства, а не окремих людей при владі. Також я вважаю, що якими б не були зміни до основного закону, їх потрібно захистити забороною на скасування на деякий період, щоб ні в кого не було спокуси розпочати цей складний процес з  нуля. Врешті-решт, перед тим, як включатися в суперечки чи дискусії, усі ми маємо виконати свій громадянський обов’язок та принаймні прочитати Конституцію України – документ, який  визначає наші права та курс нашої держави. Коли люди почнуть з повагою ставитися до Конституції, вона буде враховувати їхню думку, адже основний державний документ без волі народу перетворюється на звичайний лист паперу.