– Есе 280-Ш

280-Ш

Україна  –  молода держава, із складною історією, яка розвивалась протягом сторіч. Наші предки відстоювали своє право на свободу та незалежність. І в наших інтересах, як громадян України, продовжити це діло. Наразі наша країна переживає складні часи – формується пізнання того, що Україна європейська держава, що нам потрібно відходити від колишніх радянських часів, и почати боротьбу за право на життя у світі, де Україну будуть поважати та рахуватися, як із незалежною та сильною державою. Це проходить на фоні воєнної агресії від колишніх друзів, складною економічною ситуацією, та суперечок навколо змін у Конституцію України.

Конституційний процес в Україні упродовж останніх сторіч, проходив під впливом інших країн, революційних дій та радянської влади. Із уроків історії пам’ятаємо, що першою Конституція була за авторством Пилипа Орлика; що була Конституція Української народної республіки, а День народження Конституції сучасної України – 28 червня 1996 року.

З тих пір пройшло 19 років. Конституція України змінювалася 5 разів, на хвилі Помаранчевої Революції, за часів Януковича, та як результат Революції Гідності. І зараз дуже гостро постало питання – чи потрібна Україні нова Конституція?

Україна прагне в Євросоюз, і наша країна потребує реформ, аби стати повноцінною європейською державою. Зараз вже проводяться пенсійні, податкові та економічна реформи. Звісно, вони дуже важливі для приведення країни у лад на шляху у Європу, але, на мій погляд, найважливіша реформа – конституційна.

Раніше вже були спроби змінити Конституцію, але вони проводились в умовах нестабільних ситуацій, та ще більше викликали поглиблення кризи у економічному та політичному житті. І зараз той самий час, коли країна змінюється на краще, і потребує нового порядку та чіткого регламенту поведінки всіх гілок влади держави. І саме зараз, для реструктуризації політичної системи, повинна розроблятися та бути прийнята нова Конституція.

 

Якою повинна бути нова Конституція?

На мій погляд, Конституція повинна бути простою для розуміння. Цей важливий документ повинен бути доступним для кожного громадянина. Будь то юрист із вищою освітою, чи звичайний пенсіонер. У нашій країні існує проблема формування у народу правової свідомості. Не всі знають про свої права та свободи, та не вміють користуватися правовими знаннями, які дуже важливі у сучасний час. Тому Конституція повинна бути справедливою, правильно сформованою та водночас простою для розуміння.

Народ України повинен усвідомлювати свою національну причетність, і це усвідомлювання закріплює освіта. Згідно Конституції, базова освіта запроваджується обов’язковою для усіх громадян, та повинна бути приведена до рівня Європи, щоб бути конкурентоспроможною, аби втримувати молодих талантів в Україні. Таким чином, ми будемо розвивати спеціалістів, які потім піднесуть Україну до вершин наукових досягнень.

Невід’ємною частиною у Конституції повинна бути стаття про свободу слова. У рейтингу свободи преси за результатами 2014 року, складеному міжнародною організацією “”Репортери без кордонів””, Україна перебуває на 127-му місці. Незважаючи на красиві слова політиків, ситуація із свободою слова в Україні залишає бажати кращого. І конституційна реформа повинна виправити це положення. Слова, не повинні залишатися тільки на папері, а й виконуватися у житті.

Але вище мною описане, так чи інакше вже є в Конституції, і тільки потребує поліпшення, доробки та кращого втілення в життя, ніж зараз. Принципово новим у моєму проекті є двопартійна система. Така система успішно існує в США. Наразі в Україні офіційно зареєстровані 225 політичних партій, кожна з них має свою політичну програму, і усі ці програми дуже схожі та розмиті. За кого голосувати недосвідченому виборцю? І це є одним із плюсів двопартійної системи: банально легше розібратися, за кого голосувати. Звісно, введення двопартійної системі – це серйозний крок, і робиться він не за один рік. Але я вважаю, що він повинен розглядатися у проекті нової Конституції.

Декілька слів про те, яким повинен надалі бути легітимний конституційний процес. Повинна існувати окрема Конституційна асамблея, яка репрезентує всю різноманітність країни. Її географічне, історичне, ідеологічне, соціально-економічне та філософське різноманіття. Конституційний процес є суверенним, та не може бути питанням міжнародних перемовин. Зміни у Конституцію не можуть бути надиктовані іноземними державами.  І ці зміни потребують зваженого обміркування, не треба із цим поспішати, аби не наробити ще більше помилок.

Процес повинен бути максимально прозорим. Для цього можливо забезпечити постійне телевізійне охоплення обговорення. Зміни у Конституцію не можуть бути прийняті таємно певними людьми. І тому відкрита трансляція обговорення змушує учасників наводити в дискусіях аргументи, які засновані на національних інтересах, а не на інтересах вузьких груп.

І звісно, Конституція, прийнята асамблеєю, повинна бути легітимною, задля цього її потрібно ратифікувати на загальнонаціональному референдумі.

Які маємо висновки? Україна потребує глибокої конституційної реформи. Відкласти конституційні зміни на потім є помилкою, але зміни у Конституцію повинні бути зважені та обдумані. Народ Україні повинен зрозуміти, що без конституційної реформи не обійтися, що вона потрібна саме у цей час. И коли реформа буде успішно проведена, Україна стане ще на один крок ближче до європейської мрії.