– Есе 275-Ш

275-Ш

Конституція України пройшла чимало етапів розвитку. Конституцію Пилипа Орлика 1710 року українські історики вважають однією з перших європейських конституцій нового часу. Вона не набула чинності, однак і тоді у ній були прописані всі права, свободи та обов’язки членів Запорозького Війська. Звичайно, документ того часу мало нагадував формат сучасної конституції. Перша конституція Української РСР, вже більш схожа на теперішню, була прийнята у 1919 році. За майже 100 років було понад 7 перевидань.  Уже більше року ми знову живемо за Конституцією 2004 року. До цього було чимало суперечок щодо її вигляду та положень, але владі все ж таки вдалось знайти компроміс. Однак це не означає, що на цьому процес розвитку головного документу країни завершився, навпаки – варто нарощувати темпи. Конституцію потрібно постійно вдосконалювати, беручи орієнтири на процвітаючі країни, які проходили схожі етапи розвитку.

Зараз наша країна переживає «добу змін». Тепер чи не кожен громадянин  вимагає змін у чинній Конституції України, орієнтуючись на те, що більша частина документу написана ще за мотивами Радянської Конституції. Сучасне становище України та новітні тенденції ставлять у пріоритет орієнтування на західні країни. На сьогоднішній день очевидним пріоритетом України є вступ до Європейського союзу. А це означає необхідність прислуховуватись до думки країн-партнерів, які також ставлять за умову внесення змін до чинного основного закону. З чого ж варто почати?

У першу чергу, необхідно розробити та успішно втілити проект децентралізації. Конституція процвітаючих країн надає регіонам більше прав та можливостей самостійно розпоряджатися фінансами, визначати пріоритетні задачі та процеси. Я вважаю за головне розвивати місцеве самоврядування. Таким чином можна зменшити кількість помилок та необдуманих рішень, а їх можливі негативні наслідки зробити менш масштабними. Такий підхід також дозволить відступити від загальної хвилі і спрямувати місцеві бюджети та діяльність на окремі проблемні питання регіону: освіту, медицину, соціальний захист, комунальні послуги.

Також є чимало законів, які, може і не потребують негайних змін, але дозволили б швидше побудувати країну-мрію. Я впевнена, що більшість державних посад повинні бути виборчі. Наприклад, у США виборчими є не лише престижні державні посади, а і важливі позиції на місцевому рівні: начальника пошти, поліцейських тощо.  Я вважаю правильним запровадити схожий підхід і в Україні. Звичайно, обирати окремо кожного поліцейського занадто клопітно та недоцільно. Однак виборчими повинні бути посади суддів, прокурорів, начальників різноманітних міністерств (як на державному, так і на локальному рівнях). Адже прості виборці ніколи не проголосують за того, хто не достатньо освічений або має заплямовану репутацію. Водночас і кандидат буде ставити до себе більше вимог та турбуватись про думку громадян. Люди повинні самі обирати тих, від кого будуть залежати реформи та зміни, а згодом – і майбутнє країни.

Ми повинні висувати більше вимог до усіх державних діячів. Згадуючи ту ж Конституцію США, зазначимо, що вони вимагають ідеальної репутації та не менше десяти років викладацького стажу. Це фільтрує потік бажаючих та пускає до влади лише освічених людей. Також я вважаю за доречне позбавити всіх депутатів та суддів недоторканності. Вони звичайні люди і повинні відповідати за злочини перед законом як і будь-який громадянин держави. Передбачити Конституцією звільнення та притягнення до відповідальності корумпованих депутатів та суддів – одне з найперших завдань у наш час.  Не завадить зобов’язати депутатів постійно ходити на роботу і встановити жорстокі покарання за недотримання (наприклад: три відсутності не по серйозній причині – звільнення). Їхня робота – важлива, тому ухилення від праці є недопустимим.

Зараз уся влада щодо зміни чинної Конституції надається Верховній Раді. Я впевнена, що на початковій стадії зміни повинні схвалити громадяни. Оптимальним стане проведення референдумів або голосувань через надійні інтернет – ресурси. Це підвищить роль кожного жителя у розвитку країни, дозволить уникнути політичних ігор та політичної і економічної вигоди для депутатів. Завдяки цьому наша країна стане більш демократичною.

Водночас, Конституція України має багато плюсів. У першу чергу це наявність великої кількості статей, які стосуються прав та свобод людини. Пріоритетом нашої конституції є загальнолюдські цінності. Мені імпонує поділ влади у нашій країні. Я вважаю, що такий поділ є одною із найдосконаліших систем у світі. Ми не можемо не відмітити те, що у нашій країни головним є принцип панування права і закону. Це – одна з основних ознак сучасної держави.

Загалом, у Конституції України є чимало переваг, недарма ж її називають однією з найдемократичніших конституцій у світі. На мою думку, у такий непростий для країни час потрібно видозмінювати конституцію поступово, приймаючи положення, які могли б посприяти виходу з кризи. І, звичайно ж, важливо слідкувати за дотриманням вже існуючих законів, особливо тих, що стосуються прав людини. Тільки тоді ми зможемо побудувати сильну та незалежну державу, яка не буде поступатися своїм західним сусідам.