– Есе 255-Ш

255-Ш

Конституція України – це не просто головний закон нашої держави. Це пронесені через час моральні цінності та правила життя українського народу. Це норми, яких століттями дотримувалися наші пращури, записані на папері та зібрані у книжці.  Конституція країни – це дзеркало, у якому відображається її обличчя. Проглянувши ці положення, можна зрозуміти всю сутність характеру народу, наблизитися до його історії, зазирнути в надра його душі.

Навіщо ж була створена ця збірка законів, порядків та прав? Щоб відповісти на  питання, потрібно повернутися до  далекого тисяча сімсот десятого року.  Саме тоді з-під пера Пилипа Орлика вийшла перша в історії сторінка української Конституції. Проголошені новообраним гетьманом «Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького» стали новим етапом у політичному розвиткові країни.

Ознайомившись із життєвим шляхом Пилипа Орлика, ми бачимо, що він ніколи не приховував свого патріотизму й любові до рідної землі. Більш за все гетьман хотів перетворити Україну на вільну державу, яка  процвітає. Мабуть, саме бажання до кардинальних змін підштовхнуло його до створення абсолютно нового виду закону. Слід зауважити, що впровадження Конституції не минуло безслідно для козацького життя. ЇЇ найбільшим новаторством стало обмеження влади гетьмана на території Запорозької Січі. Частину його обов’язків взяла на себе Старшинська рада, яку можна вважати своєрідним аналогом сучасного парламенту. Тож можемо сказати, що метою створення першої Конституції стало прагнення звільнити Україну від гніту й подарувати їй свободу. Чимось нагадує події наших днів, чи не так?

На мою думку, немає сенсу описувати всі етапи внесення змін до Конституції, адже кожного разу причини та наслідки цього дійства були різними. Та в будь-якому випадку, народ повинен розуміти всю важливість і значення такої процедури. Змінити закон – це не просто виправити помилки у книжці, це обов’язково  матиме свої наслідки, і невідомо – позитивними чи негативними вони будуть.

Зараз наша країна перебуває на розпутті двох доріг, одна з яких приведе до чистого, яскравого неба, а в кінці ж іншої на нас чекатиме лише  тінь від хмар над головою. Перший шлях покритий  високими бур’янами, закиданий величезним камінням, крізь яке доведеться пробиратися не однин день. Ця дорога схожа на морську хвилю, що то опускається, то різко підіймається, наче намагається дістати до зірок. Нею бродять хижі звірі, готові в будь-яку мить накинутися на небажаних перехожих. На тій дорозі дуже легко заблукати, і майже неможливо потім повернутися на правильний шлях. Вона простягається на десятки, сотні, або навіть тисячі кілометрів, і далеко не всі здатні дістатися до її кінця.

Інший же шлях короткий настільки, що можна легко побачити на горизонті споруди, до яких він веде. Місто виблискує під сонячним промінням, вабить красою та величчю невідомих будівель. Ця путь пряма та чиста, не потрібно багато часу, щоб дійти до її кінця. Мабуть, вибір очевидний: навіщо ризикувати та витрачати багато сил, не знаючи навіть, куди прийдеш, якщо можна просто обрати альтернативну дорогу? І лише пройшовши більшу частину шляху, ми побачимо справжню картину. Високі споруди, що так приваблювали погляд, виявилися лише каркасами зруйнованих будинків, а відблиски сонця – тоннами розбитого скла на землі. Після усвідомлення скоєної помилки, виникне бажання повернути назад. Та за собою ми побачимо височенну кам’яну стіну, через яку не можна перелізти, яку неможливо обійти. І тоді з’явиться усвідомлення, що дороги назад немає.

А якщо хтось все ж вирішить йти складним шляхом, то через декілька метрів він зрозуміє, що наодинці подолати всі перепони, які чекають попереду , просто неможливо. Тоді він повернеться назад  та знайде однодумців, які згодом стануть його супутниками. Разом вони вирушать у довгу та небезпечну путь. Будуть пробивати собі дорогу, йдучи тільки прямо, підтримуючи один одного, не даючи впасти або повернути не туди. Минуть дні, тижні, місяці, і вони нарешті побачать перед собою величне та красиве місто. Воно буде світитися радістю, з вікон та вулиць лунатиме людський сміх. Лише крізь терни можна дістатися зірок. Поки що наш народ на правильному шляху. Ми впевнено йдемо до поставленої мети, разом переборюючи нездоланне.

Навіщо ж Україні потрібна нова Конституція? Та чи потрібна вона взагалі? Для того, щоб докорінно змінити нашу країну, варто починати з самого початку. Закон – це підґрунтя держави, саме на ньому базується життя громадян. Змінити закон – означає перегорнути сторінку історії  та почати новий, чистий аркуш. Неможливо передбачити, буде він наповнений подіями пов’язаними зі становленням та відродженням нашої країни, або ж стане ще однією главою про боротьбу за волю та незалежність. Як би там не було, пізно повертатися назад. Наш шлях почався ще в часи Майдану. Саме тоді народ зробив вибір. Він не здав своїх позицій і після початку АТО. Тепер прийшла черга влади діяти. Зміни в Конституції стануть символом початку формування нової держави. Це підтвердить її єдність, доведе, що наші наміри серйозні. Нова Конституція – нове життя для України.