Есе 203-У

203-У

 

З давніх-давен люди намагалися удосконалити порядок життя в суспільстві. Видавали закони, які повинні були покращити суспільний лад. Філософи та мудреці виголошували правила, які повинні були забезпечити щасливе життя в соціумі. В різних державах проголошувалися конституції, які мали на меті захистити життя, здоров’я та гідність громадян від протиправних посягань.

Автором  першої Конституції вважається гетьман Війська Запорозького Пилип Орлик. Конституція Орлика вперше не тільки в історії України, а й в історії людства законодавчо затверджувала існування демократичного суспільства. Згідно з конституцією, законодавча і виконавча влада були розділені, а найвищу виконавчу владу мав гетьман.

Змінювалися часи, мінялися правителі, проголошувалися нові конституції. Проте всі вони мали на меті встановити певний порядок у державі, регламентувати права, обов’язки громадян. Відповідно до змін у суспільстві змінювались положення конституцій. І сьогодні, коли так швидко відбуваються неочікувані і абсолютно не передбачувані більшістю громадян події, і постає потреба вносити необхідні корективи до Конституції, змінювати, а то й скасовувати певні її положення та вносити нові, слід враховувати інтереси всіх громадян, їхні потреби та бажання.

Для чого потрібна нова конституція? Значною мірою для того, щоб забезпечити більш ретельне виконання прав людей, жорсткий контроль за їх дотриманням та покарання порушників. А також, зокрема, для вирішення болючого питання, яке тепер особливо активізувалося,- питання щодо розширення прав місцевого самоврядування, особливо на сході країни.

Біля витоків розвитку конституційного процесу в Україні лежить збірка стародавнього українського права «Руська правда», а також «Литовські статути», «Березневі статті» Богдана Хмельницького. Пізніше з’являється Конституція Пилипа Орлика та інші роботи і конституційні проекти українських вчених та політичних діячів. Конституційний процес в сучасній Україні умовно можна поділити на три основних періоди: перший період (1990–1996 роки) ознаменувався здобуттям незалежності України, процесом підготовки проекту Конституції і прийняттям Конституції України; другий період (1996–2004 роки) став періодом реалізації Конституції України; третій період (2005 — донині) позначився процесом внесення змін та доповнень до Конституції України. Відбувалося внесення змін до Конституції, що мало на меті покращити життя людей, пристосувати закони до вимог часу, розширюючи права людей та чіткіше окреслюючи обов’язки.

Слід згадати, що Конституція містить також положення, які зазначені у Загальній декларації прав людини, які не були закріплені в жодній нашій попередній конституції: право на свободу та особисту недоторканність, право на свободу думки й слова, право на свободу совісті та віросповідання тощо. У теперішній Конституції України пише, що «утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави». Однак, реальність показує, що права людини нерідко порушуються і,на жаль, іноді досить грубо. Наприклад, держава забезпечує соціальні гарантії, у тому числі і право на безплатний проїзд пенсіонерам у громадському транспорті, зокрема у автобусах, на певні відстані за наявності відповідного посвідчення. У тих же автобусах часто можна почути, як деякі водії відмовляються безплатно перевозити пенсіонерів, які мають на це право! Інколи така відмова супроводжується непристойною лайкою. Найефективнішим вирішенням цієї проблеми, на мій погляд, було б надання пенсіонерам високої пенсії та скасування таких посвідчень на проїзд, тому що пенсіонери могли б оплачувати проїзд, як і всі інші. Непоодинокі випадки хамського поводження з громадянами у державних структурах та органах видачі різних документів, хоча положення статті 28 стверджує: «Кожен має право на повагу до його гідності». Процвітає хабарництво, зокрема і у деяких вищих навчальних закладах, де перед сесією відбувається «збір». Звичайно, не всюди, проте подібні випадки не рідкість.

Абсолютно не тішить низький рівень загальної культури українців. Про це красномовно свідчать купи сміття, які височіють у лісах та на полях, забруднені ріки, безмірне застосування хімічних добрив, яке нищить ґрунт… Так і до екологічної катастрофи недалеко. Крім того, часто можна спостерігати, як водії через вікна викидають недокурки на автотрасу. У сфері освіти теж не все ідеально. Чимало батьків скаржаться на надто важку шкільну програму. Замало часу виділено для пояснення тем, надмірна кількість домашніх завдань, а ще – важкі портфелі з підручниками. В результаті – перевтомлені школярі, у яких немає часу на відпочинок (якщо вони добре вчаться і не пропускають занять), виникає небажання вчитися. Однією з основних проблем залишається проблема належного патріотичного виховання дітей та молоді.

Щоб рухатися уперед, розвиватися, Україні, безумовно, потрібна нова конституція, у якій буде передбачено:

–                 забезпечення гідних заробітних плат та достойного рівня життя пенсіонерам, вчителям, лікарям та усім громадянам;

–                 реформа навчально–освітньої сфери;

–                 розвиток та підвищення загальної культури українців;

–                 належне патріотичне виховання дітей і молоді;

–                 подолання корупції;

–                 запобігання екологічній катастрофі.

Необхідно, щоб нова Конституція не лише гарантувала та забезпечувала права людей, але й щоб передбачала ефективні методи стеження за їх дотриманням, запобіганню порушень та покарання порушників. Безумовно, це далеко не повний перелік того, що повинно бути вміщено у новій конституції. Але слід пам’ятати, що у будь-якому разі, за висловом Станіслава Єжи Лєца, «конституція держави не повинна порушувати конституцію громадянина».