Есе 181-У

181-У

 

Конституція – основний закон життєдіяльності країни. Ніхто, мабуть, не буде перечити, що останнім часом життя нашого народу змінилося, тож і основний закон потребує змін. Це очевидно.

Аби не бути пустослівними, варто подивитися, як протягом історії нашої землі створювалися документи державотворення, що у них було задекларовано, які на те були причини та наслідки.

Україна -країна з давніми конституційними традиціями, якщо можна так сказати. Власне конституційним актам передували нормативно-правові докумени як, на приклад, «Руська правда», Магдебурзьке право, Литовські статути та «Березневі статті Богдана Хмельницького».

Однак першою Конституцією України вважається Конституція Гетьмана Пилипа Орлика від 1710 року. Це була перша в Європі демократична Конституція, що важливо з огляду на те, що зараз ми, країна, на теренах якої був створений цей документ, прагнемо до Європи. Саме цю Конституцію я вважаю надважливою подією в історії українського народу, оскільки у ній ми бачимо прагнення до однієї основної мети – незалежності Української держави. Тож, що основного у цьому документі, і має для нас велике значення – це прагнення миру, демократії та незалежності. Окрім того, цей документ містив прогресивні для того часу ідеї обмеження влади гетьмана та розподіл її на гілки: судову, виконавчу та законодавчу, а також введення виборності посад. Конституція Пилипа Орлика стала узагальненням усього попереднього досвіду Козацької держави та визначала шляхи подальшого розвитку.

Наступними законотворчими документами на теренах нашої держави можна вважати чотири Універсала Української Центральної Ради (1917-1918 років). Не занурюючись у кожен із них, варто відзначити, що це були кроки до незалежності Української держави від Росії. Якщо у Першому Універсалі йшлося про автономію України, то Четвертий – проголошував Україну незалежною державою (хоча, як відомо, Другий Універсал був «кроком назад»).

Чотири Конституції Радянської України лише умовно можна назвати власне українськими державотворчими документами, оскільки вони розроблялися ідеологічними відділами ЦК КПРС. Тож, ці документи були нав’язані «згори», а не створені самими українцями, та і Україна у часи Радянського Союзу була лише квазі-державою.

Насправді важливим документом для нашої держави стала Конституція України, що була прийнята у 1996 році та проголошувала Україну – суверенною, незалежною, демократичною,  правовою державою. Прийняття саме демократичної Конституції зміцнило авторитет молодої держави на міжнародній арені. Було визначено основні координати та орієнтири подальшого руху держави, створено передумови для розвитку. Прийняття цієї Конституції було справді історичною подією, результатом довгого процесу державотворення.

Та зараз ми зіштовхуємось із недотриманням конституційних норм. І справа тут, перш за все, у недосконалості чинного законодавства. Більшість жителів нашої країни розуміє це, і розуміє необхідність конституційної реформи, тим більше в умовах, коли ми прагнемо до Європейського Союзу. Звичайно, багато положень чинної Конституції виправдали себе, сприяли становленню незалежної держави та загалом відповідають європейським цінностям і стандартам. Та все ж Конституція потребує змін, з урахуванням досвіду її функціонування за часи державної незалежності та нагальних викликів політичного та соціально-економічного життя суспільства.

Ми звикли вважати, що Конституція – то якийсь надто складний документ для нас, і нехай ним займаються політики та юристи. Насправді ж, навіть школяр може прочитати її від початку до кінця та зрозуміти, про що йдеться. А ми, молодь, майбутнє нашої держави, повинні розумітися на тому, що декларує Конституція, і які зміни нам необхідні. Щоб впливати на те, що відбувається у нашій державі, ми повинні цікавитися й юридично-правовими тонкощами. Не можна прагнути змін, не розуміючи що саме ми хочемо змінити, і як це можливо.

Конституція має відповідати характеру української нації. Лише за такої відповідності вона глибше сприйматиметься громадянами країни. А це важливо з огляду на те, що в кризовий період першочерговим завданням є створення та виховання патріотично налаштованого суспільства – суспільства з усвідомленою причетністю до України. Причетністю – як результатом національного самовизначення народу. А влада, згідно з Конституцією, завжди буде належать народу. І якщо уряд створюється, обирається й утримується людьми, то ними ж він і руйнується.

Конституція повинна «еволюціонувати» разом із суспільством. А вже те, що наше українське суспільство останнім часом досить таки еволюціонувало, та значно відрізняється від того, що було на початку незалежності України, ніхто не заперечить. І, якщо ми вже беремо курс на Європейський Союз, то, мабуть, єдиний шлях подолати прірву – це адаптація нашого законодавства до правової системи ЄС. Тож, в цілому, нова Конституція – це основа подальшого розвитку  України, її законодавста та правової системи. Нова Конституція повинна забезпечувати фундамент для серйозних державних змін і побудови справжньої європейської демократичної країни, що дозволить розбудовувати Україну як незалежну європейську державу, у якій кожен громадянин буде на своєму гідному місці. Наразі європейська інтеграція України – це порятунк у тій ситуації, що склалася і навколо нашої країни, і в самій державі. Зміни в Основному Законі – це своєрідна перевірка для України на її готовність проводити дійсно системні реформи.