Есе 141-У

141-У

 

Конституція повинна об’єднувати, створювати ясне усвідомлення щодо причетності кожного з нас до держави, як писала Ліна Костенко: “Коли в людини є народ, тоді вона уже людина”. Наша Конституція – з піску, яку ми все частіше і частіше доліплюємо всілякими поправками, щоб раптом й зовсім не розвалилася. Україна – світовий лідер за кількістю конституційних змін. Наша Конституція – каміння без фундаменту. Закон, який вчимо у школах, яким пишаємося, мовляв, одна з найкращих в світі. Закон, який самі ж  паплюжимо і на який нам чхати, коли злітаємо угору. Наша Конституція – це красиві слова, справедливі тлумачення, ідеальні принципи, зразкові правила, що не мають місця в реальності. Її можна перечитувати десятки разів і дивуватися чіткості, послідовності, справедливості. Та Конституція повинна бути законом, а не художньою літературою, вона не повинна бути словом, вона повинна стати поштовхом до дії. Тут є хороший приклад – основний закон Сполучених Штатів Америки, де не має жодного слова “демократія ”. Не словом, мовляв, а ділом!

Гарантією успіху будь-якої  держави є наявність її основного закону, що чітко визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики, повноваження органів державної влади і управління, гарантує  права і свободи громадян. Історичні передумови розвитку конституційного процесу в Україні сягають часів Київської Русі і біля його витоків лежать збірки стародавнього українського права «Руська Правда», «Литовські статути», «Березневі статті», «Магдебурзьке право». Великою подією вважається 5 квітня 1710 року, коли в м. Бендерах гетьманом Війська Запорозького Пилипом Орликом, було затверджено «Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького». 16 статей, що тоді звучали революційно поклали початок історії української конституції. Реальний конституційний процес почався у 1917 із поваленням самодержавства у Росії. А прийнята Конституція України 28 червня 1996 року являла собою поштовх до активізації процесу подальшої розбудови правової держави. Складним і надто довгим був шлях до створення української держави та її основного закону. Та ще складнішим і нелегким є подальше збереження і застосування конституційних норм в життя.

Конституція для кожної держави є своєрідним путівником, картою, де відображено певні шляхи, де розписано дрібні аспекти життя. І чим доступніша карта, чим детальніше і зрозуміліше прописаний шлях, тим краще живеться народові. Нині діюча Конституція України, за оцінками міжнародних експертів, є однією з найкращих у світі, а закони в Україні – найгуманніші і найсправедливіші. Але в цьому й наша проблема. Більшість громадян України не знають своєї Конституції, бо перед ними інше життя. Вони не зважають на основний закон, не рахуються з ним. Конституція живе лише на папері. Важливо пристосувати основний закон до реальності, нехай не ідеальної зате правдивої. Потрібно поєднати характер української нації та загальноприйняті норми справедливості, цілісності, безпеки, рівності, лише тоді пересічний громадянин зможе її сприйняти. Насправді не так Конституція потребує змін як сам народ України. Та сам народ не змінить себе, бо в нас у крові страх перед новим, небажання змінювати, але разом й з тим вічний протест. Ось такий парадокс.

Ми змінюємо думки, світогляд, життя не стоїть на місті, все з часом зазнає змін, конституційний процес також потребує їх, особливо в нестабільний час. Застаріла економіка, низький рівень виробництва… Чимало законів, що регулюють життя сучасного українця залишилися у спадок від Радянського Союзу, а багато нових – недосконалі, або сповнені суперечностей. Український народ довгий час не мав своєї держави, перебуваючи під керівництвом Речі Посполита, Австро-Угорської, Російської імперії. У радянські часи закони про державний устрій України, жили згідно положень радянської конституції, яка декларувала, але не захищала, тому сторіччями в українців на підсвідомому рівні вироблялося зневажливе, необов’язкове ставлення до чужого закону. І от якраз тепер нам дуже бракує тієї правової культури, поваги вже до власної Конституції.

Багато положень нинішнього основного закону затвердили не зробивши чіткого механізму впровадження їх у життя. Як довіряти державі, що періодично змінює основні правила гри для власних політичних інтересів? Звичайно, Україні потрібна нова Конституція, але вона не повинна створитися за ніч, як в нас звикли. Приймемо за декілька днів, а запрацює воно за десятки років, якщо взагалі запрацює. Потрібно продумати кожну деталь, не похапцем, зважити всі за і проти. І головне зробити цю Конституцію для народу, такого яким він є, не ідеалізувати і не декларувати. Всі ми кожного дня чекаємо того, хто “виведе цю країну в світ ”, зробить нас щасливими, змусить всіх без винятку дотримуватися Конституції, того хто не заплямує звання громадянина України і не перекреслить багатовікову боротьбу українського народу за створення своєї держави, віддаючи її по частинам.

Якою буде Україна я в майбутньому? Важко дати відповідь. Але я точно знаю щоб змінити Україну, щоб досягти взаєморозуміння, щоб забезпечити світле майбутнє собі та прийдешнім поколінням ми всі повинні знати свої права, обов’язки, ми повинні знати Конституцію України, яка стане нашим обличчям, нашою Біблією, нашою гордістю…