– Есе 113-Ш

113-Ш

 

“Чому Україні потрібна нова Конституція?

Споконвіків цінні книги, як справжні обереги, передавалися від дідів-прадідів нащадкам. Моя сім’я не є  винятком. На почесній верхній полиці книжної шафи лежать два затертих часом видання: ще бабусина Біблія та, вже придбані мамою, «Три товариші» Ремарка. Перша – Велика Заповідь Життя, друга – словесний щит проти війни. До них «примостилася» тоненька, худенька, ще зовсім юна, в синій обкладинці, наче в шкільній формі, така жива Конституція України. Розгортаючи її, заглядаючи в «паперову» душу, помічаю, що вона досить схожа до абітурієнтки: ніби все знає, та недосвідченість і дрібні промахи заважають їй скласти іспит.

Роки летять, а за кілька місяців їй виповниться двадцять – час, коли в людини з’являються свіжі та сміливі думки, що спонукають до серйозних змін. Так і нашому Закону слід «подорослішати», перемінитися. Бенджамін Франклін – беззаперечний авторитет у сферах права, політики й дипломатії висловлювався: «Конституція тільки дає людям право на щастя. Ви повинні спіймати його самостійно». Отож, наше завдання – створити потужною силою своїх розумних ідей документ, який би діяв на благо країни.

Його знаменитим предком є «Руська правда» 1016 року (князювання Ярослава Мудрого). Вона визнала з морально-правових позицій гідність громадян, незалежно від їх стану. Наш Закон є дійсним спадкоємцем «Пактів і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького» Пилипа Орлика, котрі були першою Конституцією у всьому світі! Читаючи цей дорогоцінний документ, я зробила висновок, що він і справді є договором між гетьманом і козацтвом. Уява вмить генерує картинку: от, якби сьогодні президент підписав угоду з народом, що його вибрав! Та у воєнні реалії повертає навіть перша стаття Орлика. Вона пропонує вивести українську церкву з-під протекторату Москви – питання, що так гостро постало перед нами нещодавно. Гетьман був, як бачимо, далекоглядним пророком! Також не варто цей пункт профанувати, бо стаття 10 зобов’язувала дбати керівника Війська Запорозького про соціальний захист не тільки корінного населення, а й усіх, хто мешкав на території Вкраїни, й нікого не пригнічувати.

Кардинально іншою з погляду свобод громадян була Конституція УРСР, прийнята 1978 року. Твердо переконана: не може бути жодної демократичної європейської України, доки її Основний Закон має риси пережитку радянщини, а по факту – залишків авторитаризму! Чому нам, власне, потрібна нова Конституція? Відповідь криється в аналізі хиткої історичної правди: наш Закон – модерновий, удосконалений варіант того документу, що писався «за совєтів» тільки задля форми, якби це не було сумно, чи то пак парадоксально. Хочемо копіювати чуже право, то вже краще брати для нашої Конституції «скелет» американської, чи зважити на «Статті Федераліста», все ж вони є взірцем – демократичніші, передові й духовно ближчі українцям. До речі, саме «Федераліст» розкриває важливість скрупульозного підходу до написання документів: «Ті, хто володіють тільки поверхневим уявленням про їх джерела, самі пригадають ряд випадків, а більш-менш знайомі з натурою людини не потребують вказівок, щоб скласти власну думку як про реальність, так і про силу згаданого впливу», – говориться про вагу закону в громадянському бутті.

Здійснюючи порівняльний аналіз документів, підсумовую: нашій «синій обкладинці» необхідна новизна. Наведу приклади. По-перше, треба надати хоч трохи більше повноважень органам місцевого самоврядування. По-друге, мене як молоду особистість хвилює стаття 122, за якою строк повноважень Генерального прокурора – 5 років. Мої книги від довгого зберігання жовтіють, а чи не заплямовується совість посадовця? Фрідріх Великий казав: «Погані закони в руках хороших виконавців – гарні; і найкращі закони в руках поганих виконавців – шкідливі», – проте, маю надію, після Революції Гідності ці слова не будуть знаходити застосування в дійсності. Особливо дивує небачена кількість міністерств. Деякі мої однокласники на уроках правознавства не могли перелічити й половини з них! То чи доцільно так розпорошувати обов’язки й заплутувати простих громадян? До слова, хочеться вірити, що я «маю право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї» (стаття 48) при тому, що обоє мої батьки-пенсіонери є інвалідами з мінімальною пенсією. Хоча держава виділяє на мене як на їх неповнолітню дочку всього лише 150 гривень у місяць, я не нарікаю, а сподіваюся, що сьогодні-завтра вона оцінить мої здібності й підтримає мене в майбутньому. Так,  хочу їй бути корисною! Важко не погодитися зі словами видатного філософа й афориста Станіслава Єжи Лєца: «Легше створювати закони, ніж дотримуватися їх».

Отже, Основний Закон України повинен бути дійсно українським, збігатися з нашим менталітетом і базуватися на моральних засадах. Я дійсно щаслива, що свою думку з цього приводу може висловити як учений, так і школяр, який колись також неабияк вплине на долю вітчизняного права. Насамкінець, я, від імені небайдужих юних співвітчизників, звертаюся до людей високого чину із одним посланням словами С. Є. Лєца: «Конституція держави повинна бути такою, щоб не порушувати конституцію громадянина». Віват, Конституція України!”