Есе 056-У

056-У

 

“Тримаю в руках Конституцію України. 161 стаття цієї тонесенької Книги визначає сьогодення й майбутнє моєї Батьківщини. Я трепетно гортаю сторінки, деякі положення вже цитую напам’ять…

Основний Закон. Ще у школі це твердження стало для мене аксіомою. Завдяки навчанню на юридичному факультеті та факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка мої знання щодо конституційного процесу України стали глибшими й більш професійними. Проте непохитним у моїй голові залишалося одне: «Конституція – це Основний Закон». Тобто це опора українського народу. Це цемент, який повинен утримувати нас разом у суверенній, незалежній, демократичній, соціальній, правовій державі (ст. 1 КУ).

Проте чому з такою Конституцією наш Крим окупований? Чому на Сході владарюють сепаратисти та терористи? Чому зовнішній агресор забирає життя моїх співвітчизників?

Якщо Конституція не відповідає на ці запитання й не вирішує проблем, вона потребує змін.

Я свідомо не буду аналізувати висловлювань й пропозицій чинних політиків щодо нової Конституції. Зараз лунають як розумні, так і недолугі думки, я ж у цьому есе спробую викристалізувати причину необхідності змін.

Бо коли ми зрозуміємо, чому потрібно оновити Основний Закон, ми точно знатимемо, у якому напрямку нам слід рухатися далі.

По-перше, Конституція держави повинна бути актуальною. У 1996 р., коли приймали Конституцію, молода держава Україна робила свої перші незалежні кроки. 24-річниця незалежності демонструє, що виклики сьогодення інакші. Тому Основний Закон необхідно відкоригувати під вимоги й проблеми сучасності.

По-друге, Конституція повинна мати перспективу та стабільний завтрашній день. Без прогнозування й планування на покоління вперед Конституція не зможе стати непохитною опорою держави.

По-третє, змін вимагає обраний нами європейський шлях розвитку. Місією Конституції є підкріпити наш вибір, вибудувати його чіткі рамки.

Також не завадить проаналізувати помилки колишніх політичних діячів та здобутки наших славетних предків.

Наприклад, ще «Руська Правда» (XI-XII ст.) гарантувала людям можливість боронити свої права на життя, здоров’я і майно. А Конституція Пилипа Орлика (1710 р.) уповноважувала Генеральну Раду розглядати питання про безпеку держави та спільне благо. Гетьману виділялись земельні володіння, проте з обмеженими, чітко визначеними прибутками.

Переконуємося, що навіть декілька століть тому  перед владою стояло непорушне завдання: служити народові й захищати людське життя, спокій, добробут. Це завдання має чітко простежуватися й у кожній статті сучасної Конституції України.

Ще варто запозичувати досвід успішних держав із демократичними цінностями. Для прикладу, Конституція США є однією з найстаріших чинних конституцій (1787 р.), за її моделлю розробляли свої конституції багато країн. В чому секрет американців? Їхній Основний Закон простий і гнучкий. А поправки до Конституції США вчасно реагують на зміни у житті суспільства.

У Преамбулі американської Конституції влучно сформульовано її ціль: «Закріпити блага свободи за нами і нашим потомством» («…secure the Blessings of Liberty to ourselves and our Posterity…»). Хіба не до цього прагнемо й ми, українці?

Томас Джефферсон, третій президент США, сказав: «Наша Конституція – це результат мудрості всієї нашої країни».

Україна –  також мудра  держава. І змінювати Конституцію необхідно мудро: враховуючи інтереси усіх громадян, мирними способами. Якщо людей бентежить корупція влади, то слід добре відпрацювати систему стримувань й противаг. «Щоб жоден рівень, жодна галузь, жодне агентство та жодна особа не отримувала забагато повноважень» (професор Джон Айдсмоу, Київ, червень 2015 р.).

Якщо Конституція гарантує свободу слова (ст. 34 КУ), то ЗМІ насправді повинні бути незалежними, а люди вільно отримувати інформацію без цензури.

А головне, у демократичній країні має панувати спокій і мир. І якщо територія України є цілісною і недоторканною (ст. 2 КУ), то чому ж зовнішній ворог її шматує? Нова Конституція зобов’язана захистити мою державу від ненаситного загарбника.

Отже, ми бачимо, що зміни необхідні. Життя народу не стоїть на місці, і конституційний процес безперервний, триваючий.

Тому політикам слід добре подумати, як безболісно й максимально ефективно змінити Конституцію. Іноді їм доведеться проявити гнучкість, іноді – радикалізм й сміливість.

А також владі не можна забувати гіркий досвід Революції Гідності. Євромайдан продемонстрував, що український народ насправді є єдиним джерелом влади (ст. 5 КУ). На жаль, ми довели це сотнями життів наших побратимів… Рани в серцях і душах досі кровоточать, і задля Небесної Сотні, задля полеглих від російського агресора на Сході ми дивимося з вірою й надією в майбутнє.

Варто зазначити, що незалежно від змін, які чекають на наш Основний Закон, головне – щоб кожне слово оновленої Конституції було «живим». Усі статті повинні щоденно бути в дії, працювати на благо держави, бо українці вже втомилися від мертвих законів, які нібито й є на папері, але не втілені в життя…

Тож хто може «оживити» Конституцію? Тут відповідь беззаперечна: тільки носій влади. Тільки Народ. І змінена Конституція принесе щедрий урожай лише тоді, коли відбудуться зміни у голові кожного українця. Коли ми усвідомимо свою національну єдність, коли ми продемонструємо свою силу, унікальність й незламність. Адже Ненька-Україна заслужила, щоб нашу Конституцію цитував увесь світ.”