Есе 033-У

033-У

 

Есе. Чому потрібна нова Конституція?

Salus populi suprema lex

Загальновідомо, Конституція – категорія історична.

Що є вирішальним фактором створення таких документів? Чимало дослідників стверджують, що поява конституцій пов’язана з епохою буржуазних революцій.

Першою конституцію в Європі справедливо вважають конституцію Пилипа Орлика. Більше ніж три десятки років життя, боротьби і поневірянь на еміграції не принесли Пилипу Орлику очікуваного ним результату. І все ж його зусилля не минули марно – його політична спадщина стала свідченням політичної зрілості всієї української нації, його ідеї стали основою для подальших теоретичних пошуків українських політичних мислителів державницької орієнтації. 28 червня 1996 року була затвердженна перша редакція Конституції України.

Конституція – це, як правило, єдиний правовий акт або система таких актів.

Конституцією ми вважаємо особливий інститут правової  системи держави. І слід зауважити, це не просто закон, а закон законів, як називав його Карл Маркс.

Доцільно розглядати конституцію як явище історичне, адже вона постійно розвивається і вдосконалюється. Тому і її сутність  не може розглядатися як щось застигле та незмінне.

Через десять років Конституцію знову почали змінювати, починаючи з 2003 року, однак найбільш активна фаза змін припала на другу половину 2004 року.  Це був період Помаранчевої  революції. Президент України  –   Ющенко намагався запустити новий процес внесення змін до Конституції, але його плани так і залишилися нереалізованими.

2010 року новообраний президент Віктор Янукович почав переписувати Основний закон, але обрав сумнівний шлях: замість тривалого конституційного процесу, рішенням Конституційного Суду від 1 жовтня 2010 року було визнано неконституційним зміни, прийняті в грудні 2004 року.

Таким чином повернули в дію Конституції в редакції 1996 року.  Однак законність такого рішення КС неодноразово ставилася під сумнів, і в лютому 2014 під тиском Евромайдану, вітчизняних та іноземних політиків Янукович погодився на відновлення дії редакції Конституції 2004 року.  21 лютого Рада проголосувала за відповідне рішення.

Кожна держава, її суспільство прагнуть до самовдосконалення. Життя підтверджує, що той механізм управління державою, який нині існує в Україні, ще не досягнув цього, оскільки породжує протистояння різних політичних сил і не дає можливості спокійно і плідно працювати, вирішувати нагальні питання законотворення.

Серед широкого загалу є чисельні зауваження і критика щодо судової влади. Третя за традиційною послідовністю гілка державної влади – судова,  посідає далеко не останнє місце в механізмі держави. Для підвищення авторитету судової влади потрібні конституційні зміни, про що наголошує Венеціанська комісія. Зокрема, у її висновку йдеться про необхідність зменшення ролі Президента України та Верховної Ради України у формуванні суддівського корпусу та у кар’єрі судді, усунення від посад некомпетентних і корумпованих представників судової гілки влади  пропорційним та справедливим чином, не шкодячи незалежності судової влади. Звичайно, важливо створити умови для формування дійсно незалежної гілки влади задля справедливого судочинства, але сьогодні це важливе і пріоритетне завдання.

«Якщо основою виконавчої влади є меч, законодавчої  – гаманець, то судової  – мудрість». – писав Олександр Гамільтон. Тож від влади ми повинні вимагати повноцінної судової реформи – зі змінами до Конституції, процесуальних законів, виправлення помилок, а самі  повинні бути пильними, щоб процес реформування відповідав потребам суспільства й узгоджувався з європейськими стандартами.

Про децентралізацію в Україні говорять уже багато років, але реальних кроків зроблено дуже мало. За ці 24 роки, відколи Україна ввела в обіг поняття «місцевого самоврядування»,  було ухвалено низку законів, деякі з яких були досить проривними у свій час, проте їх застосування було не найкращим.

Сьогодні, здається, в Україні більшість думаючих людей зрозуміли, що реформа децентралізації є вкрай необхідною об‘єктивно. Певним чином буде оптимізовано рух бюджетних коштів та організовано належний контроль за цими коштами.

Що стосується власності, то в  Конституції є стаття 13, друге речення частини першої якої встановлює «Від імені українського народу право власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією». Ця норма далі розшифровується у частині 1 статті 143: «Територіальні громади села, селища міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності;….вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції». Для цього багато і не потрібно. Європейський та минулий український досвід  дає підстави стверджувати, що ми це можемо зробити і зробимо.  Зміни в Конституції України – потрібні. Попри все!”