– Есе 016-Ш

016-Ш

 

“Чому Україні потрібна саме НОВА Конституція? Мені здається, що кожного разу при зміні влади наступні керівники бажають створити щось таке, що залишить їх в історії у будь-якому випадку. Це має бути таким, що, або буде помітно з різних боків, або тінь від цього накриє все і всіх.

Звичайно, життя несе зміни. Їх треба враховувати. Нічого постійного не існує. І Конституція в цьому сенсі – не виключення. Процеси всередині України впливають на відносини між людьми, між державою і громадянами. Тому і законодавство країни повинно корегуватися у відповідності до результатів цього впливу. Виходячи з цього я вважаю, що певні зміни до Конституції необхідні. Що конкретно необхідно внести я не можу сказати, хоча і бачу життя в різних проявах. Все ж таки мого життєвого досвіду поки що недостатньо для чіткого визначення конкретних проблем в документі, над яким багато часу працювали фахівці і просто мудрі люди. Але є питання, які не менш важливі, на мою думку, ніж пропозиції щодо змін текстів статей Конституції. Що спричинило необхідність саме таких змін? Чому саме зараз? Які наслідки у близькому та віддаленому майбутньому?

З одного боку Конституція є документом, що не може швидко реагувати на всілякі перебудови у суспільстві. Це стрижень, який скріпляє всю конструкцію держави. І він не повинен бути занадто гнучким. Якщо його кожного разу підгинати під певні обставини, то важко уявити результат всіх «викрутасів». Тому, якщо постає питання внесення змін, то перше, що спадає на думку – їхня необхідність була «закладена» під час розробки документа. Це могло статися через не розуміння процесів всередині країни, через помилково складений текст або відсутність відчуття взаємозв`язку між різними частинами законодавства. В цьому випадку є об`єктивна необхідність корегування тексту окремих статей. Ще однією з причин може бути прийняття законів, які не відповідають духу і букві Конституції. Дія цих законів зводить нанівець основний Закон. Тоді питання: якщо це так, то хіба треба змінювати Конституцію? Може достатньо привести у відповідність окремі закони? В цьому випадку відсутня об`єктивна необхідність внесення змін. Адже можливо зробити висновок, що прийняті «неправильні» закони для чогось, або для когось, потрібні. Їх не можна торкатися, то давайте перепишемо лише один документ і все буде добре. Зверніть увагу, стаття 158 не зазнала змін. Тобто, кожна наступна влада має право на своє корегування Конституції «протягом строку своїх повноважень». І це мінімум кожні п`ять роки, а вразі дострокового розпуску і переобрання Верховної Ради ще частіше. Проте, не це головне. Головне те, що в Конституції відсутні механізми протидії занадто «творчої» роботи з її текстом. Приводи для цієї роботи можна вигадати будь-які, але приховати інтереси окремих політичних і неполітичних сил, а не народу України, все одно не вдасться. Дуже хочеться почути основні причини, справжні, чому саме такі, а не інші зміни треба провести.

Чи своєчасні запропоновані зміни? Для мене складне питання. Важко оцінити готовність країни до зміни Конституції саме в таких умовах. З одного боку війна на сході вимагає стабільності політичної системи держави. З іншого – чи є децентралізація тим ефективним засобом, який об`єднає всі ресурси країни, соціальні і економічні, для захисту від ворога? Можливо запропоновані зміни – це для мирного часу? Я не бачу як вони вплинуть в кращий бік з точки зору обороноздатності. Якщо ідея децентралізації чекала свого часу десь з 2009 року, то ще один-два роки не зроблять її менш привабливішою. Доки не почалися події останніх двох років про неї ніхто і не згадував. Можливо, не все заплановане необхідно приймати зараз. Зміни судової системи актуальні, але вони відсутні в законопроекті президента. Хоча, на мою думку, судова гілка влади найбільше потребує корегування своєї діяльності. Після цієї реформи інші пройдуть більш впевнено.

Зараз про наслідки. На відміну від представників центральних органів влади місцеві керівники значно скупіші, так би мовити, на коментарі про реальні наслідки децентралізації. Хоча останні повинні першими всім нам доводити переваги децентралізації. Або ці наслідки мізерні для громади, або занадто величезні для чиновництва, щоб в обох випадках про них не розповідати завчасно. Адже зрозуміло, що перекладання грошей з однієї кишені до іншої або нічого не змінює, якщо ці кишені на одному кожусі, або когось обділяє чи наділяє, якщо кожухи різні. А місцеві і державний бюджети саме і є різними «кожухами». То що відбудеться реально після реформи? В разі скорочення, або взагалі відміни фінансування, певних програм з державного бюджету, чи вистачить коштів у місцевих бюджетів компенсувати це, адже громади, області і регіони мають значні відмінності, а через це і різні фінансові можливості. Дуже сподіваюсь на не зовсім далеку світлу перспективу для мого міста.

Якщо все вище сказане ви сприйняли як мої сумніви, то дуже глибоко помиляєтеся. Це мої міркування з приводу змін. Адже думка передує дії.”