Есе 007-У

007-У

“Здобуток, вибір, інструмент і ціль,
Саме життя вкарбоване в словах,
Громадський ідеал, вінець зусиль,
Мого народу у майбутнє шлях.

Реалії сьогодення свідчать про наріжну потребу у змінах, у самому повітрі витає жагуча необхідність у якісних перетвореннях. Народ нашої держави, зрештою, зрозумів, що сам готовий і хоче обирати своє майбутнє, що саме у наших руках наша доля. Останній рік дав нам змогу осмислити, що українці – не просто сукупність чи спільнота людей, а дужа рушійна сила котра може досягти обраної цілі. Мій народ, також, усвідомив, відчув і пропустив крізь себе ціну, котру необхідно заплатити за досягнення цілі, яку ми ставимо перед собою.
Усі попередні події вказують на те, що прийшов час змінювати «правила гри», щоправда перетворення мають бути не лише «косметичним ремонтом» чи ілюзією реформування, це мають бути докорінні зміни, котрі торкнуться самої суті. На мою думку, потреба у новій конституції є очевидною. Кожна політична сила, отримавши владу, бралась за зміну Конституції, гнула її у свій бік, «наругалась» над нею, перетворивши, зрештою, її у інструмент політичних баталій. Конституція вже не дає народу визначеності, прогнозованості та стабільності. Внесення нових змін до Основного закону лише нівелює і спаклюжить сам дух Конституції як основи основ.
Увесь цей час ми старались побудувати нашу держав за якимось певним зразком, з огляду на чужі інтереси, нас кидало у крайнощі, ми не могли визначитися із орієнтирами та векторами руху. Основною нашою проблемою було те, що ми, нівелюючи свої особливості та самобутність, старались діяти за чиєюсь моделлю, шаблоном і отримали державу-гібрид, котру колії багатовекторності завели у глухий кут. Дуже наочним є досвід США, адже громадяни цієї держави, будучи вихідцями із різних країн, не старались побудували нову Великобританію чи Голландію, а обрали свій власний шлях, свою «ідеальну модель». Показовим є те, що у процесі державотворення був врахований позитивний досвід інших країн, передові ідеї Монтеск’є про принцип розподілу влад, прогресивні підходи до визначення і закріплення прав людини – усе це дозволило згенерувати і оформи кращі здобутки у своїй Конституції. Принциповим у цьому контексті видається те, що була побудована абсолютно нова держава, з урахуванням саме її потреб та особливостей. Так і нашому народу потрібно визначитись з своїми потребами та цілями, осмислити їх і закріпити у своєму власному Основному законі. Саме роки нашої незалежності дали нам змогу усвідомити свої потреби та бажання, морально зрости та подорослішати як окремому народу.
Окрім того, чинна Конституція дісталась нам після довгих років «відсутності вибору» і «визначеності майбутнього», коли рішення приймались за нас. У народу не було потреби думати і ми розучились позиціонувати себе як творців майбутнього своєї держави у прямому сенсі. Насправді ж ми – джерело державної влади, саме на нас лежить кінцева відповідальність за майбутнє своєї держави. На думку спадає притча, про те, як Мойсей водив свій народ 40 років пустелею, що стало для них своєрідним випробуванням. З іншого ж боку, за роки поневірянь встигло змінитися покоління поневолених на генерацію молоді із мисленням вільних людей. Так і у свідомості українського народу відбулися докорінні зміни, ми не хочемо жити минулим, для нас цікаве наше майбутнє. Це ще одна із причин, котрі викликають потребу у новій конституції, адже зміни у мисленні викликають потребу змін у бутті, ці зміни мають бути належно оформлені та юридично закріплені на рівні основ і гарантій.
Також вагомою причиною необхідності нової конституції є суттєва юридична недосконалість чинної. Спостерігається формальне закріплення низки положень і, водночас, відсутність реальної можливості та механізму їх реалізації, зокрема, гарантування права на житло, на достатній життєвий рівня для всіх і кожного тощо. Такі вади нашого Основного закону можна пояснити напруженими умовами, у яких він приймався: роки без конституції гальмували процеси державотворення – країні конче потрібен був базис, на якому б засновувалося її правове поле тому, незважаючи на тривалу процедуру розробки, прийняття Конституції України було квапливим і непослідовним. Наразі ж, у світлі розпочатого процесу перетворень, варто було б приділяти більшої уваги думкам передових вчених-правників, кращих умів, враховувати позитивний досвід інших країн, екстраполюючи його у площину реалій нашої держави.
Тож нова конституція – це новий власний шлях у майбутнє, обраний нами свідомо, без страху, неквапливо, обдумано. Окрім того, наш досвід дасть змогу урахувати всі потреби та потенційні проблеми, з якими ми можемо зіштовхнутися у майбутньому. Демократія потребує зусиль, і в першу чергу, зусиль народу, а не лише правлячої верхівки. Майбутнє нашої держави – справа всіх і кожного, усвідомлення цього, переформатування свідомості вимагає зміни старих моделей і «правил гри» для того щоб рухатись далі.”