A ми дивились та мовчали,

Та мовчки чухали чуби…

О роде суєтний, проклятий,

Коли ти видохнеш?

Коли Ми діждемося Вашингтона

3 новим і праведним законом?

А діждемось-таки колись!

Т. Шевченко

11 вересня 2001 року замість яскравих проблисків осіннього сонця на Вас з неба впала завіса бетону та сталі. Світлий бездощовий день перетворився на непроглядну темінь, а довголітня ідилія американської фортеці опинилася в диму розвалених хмарочосів. Ваше небо зафарбувалося чорним кольором, і це зробило не палахкотіння блискавиці. Видимий простір над землею потемнів від літаків, що атакували  Америку з повітря.

Тисячі невинних людей, які ще о 8.45 за північноамериканським часом пили каву, збиралися на роботу чи до школи, йшли в магазин, через хвилину завмерли: багатолітня побудова миру зруйнувалася.

Через 60 років Перл-Гарбор 2 постукав у Ваші двері знову, а сьогодні він щоденними та потужними ударами вривається до нас. Для українців 11 вересня триває уже майже рік, а зграя рашистського вороння ні на день не припиняє атакувати нас з повітря, бити з моря та землі. Імперська потвора встає з попелу, а спогади про страшні події стають примарною реальністю.

Згадайте та уявіть Вашу дівчинку Крістін, дворічну Крістін Лі Гегсон – наймолодшу жертву терактів, яка, на превеликий жаль, того проклятого дня перебувала разом з батьками на борту вбивчого літака, якою вона була б сьогодні? В той кривавий день її родина мала цілком буденну мрію: сім'я хотіла відвідати Діснейленд та подарувати маленькій Кріс справжню дитячу казку.

Українка Ірина, мама маленької Лізи, теж бажала своїй дитині казки, вона прагнула навчити донечку самостійно читати. 14 липня 2022 року саме по дорозі до логопеда, дитину фізично вбила рашистська ракета, а мати морально загинула разом з нею.

Історично нас розділяє з вами географія та час, але ніяк не доля яка повторюється. І нинішня війна українського народу та держави Україна за свободу й незалежність має чимало паралелей з Вами, тому що навіть американська революційна війна за незалежність США є прямою паралеллю нашій боротьбі, тому що Вас, як і нас не визнавали та заперечували. Ви вистояли, не підкорились і перемогли. І ми прагнемо такого ж!

Україна – держава у серці Європи, яка прагне бути незалежною, суверенною, демократичною та європейською. Та для цього їй понад усе необхідно забезпечити своє мирне майбутнє. Як відзначав Збігнєв Бжезінський, незалежна Україна є життєво важливою опорою безпеки на європейському континенті, що відіграє ключову роль у контексті здатності росії загрожувати Європі, як це було під час холодної війни. Війна в Україні стосується не лише України. Повномасштабне російське вторгнення в Україну руйнує усталену понад п’ятдесятиріччя систему міжнародних стандартів, які впорядковували міжнародні відносини в Європі протягом багатьох років. Окрім цього, США та Україна є стратегічними партнерами й сторонами Будапештського меморандуму 1994 року, у рамках якої остання висловила відмову від стратегічної ядерної зброї в обмін на міжнародні гарантії безпеки.

Для чого ж допомагати Україні? Для того, щоб українські діти могли вільно ходити до школи та навчатись, не боячись пронизливих звуків сирен, вибухів та ракетних атак. Для того, щоб українські студенти займалися науковими дослідженнями та професійним вдосконаленням, а не дослідженням мап бомбосховищ. Для того, щоб українські військові використовували свої знання для міжнародних навчань та тренінгів, а не для бойових дій з ворогом, що ставлять під ризик їх життя щохвилини. Аби українські лікарі не повинні були рятувати життя дітям та дорослим, яких дістали з-під завалів будинку, у який влучила російська ракета. Українці заслуговують отримати шанс на гідне майбутнє та мирне життя.

Підтримка України разом із політичними та економічними санкціями є способами, за допомогою яких Захід може дати зрозуміти Москві, що її кричуща терористична діяльність матиме рішучі наслідки. Чим більше Захід допомагатиме Україні повернути та відновити територію, яка їй потрібна для економічної та військової стабільності зараз, тим менше Україна та українці потребуватимуть допомоги Заходу в майбутньому. Допомога Україні сьогодні – це інвестиція та страховий поліс, а не подачка.

Як відзначає Джон Хербст та Дженіфер Кафарелла, «надзвичайний російський наступ послужив необхідним тривожним сигналом для Сполучених Штатів і Заходу, щоб підготуватися до потворних потреб цієї нової ери суперництва великих держав. Героїчний опір України вторгненню Росії дав Заходу неоціненну можливість виправити ці помилки».

Жодне абсолютне зло, жоден терорист не має становити загрози для людства у сучасному світі, коли заклики до підтримки демократії та захисту прав людини як ніколи гучно лунають на усіх міжнародних майданчиках. Сьогодні понад усе важливо втілювати ці заклики у життя та перетворювати гасла на дії. Хіба не за це бореться увесь цивілізований світ після Другої світової війни? Хіба не такі цілі були покладені в основу Організації Об’єднаних Націй під час її створення?

Мені боляче, що тисячі невинних людей не відсвяткують нашу перемогу. Мені боляче, що життя кожного українця змінилось на до і після. Але, аби ми мали це після, ми потребуємо підтримки й допомоги.